Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.02.2020 року у справі №320/5138/18

Ухвала

Іменем України

07 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 320/5138/18

провадження № 61-2345ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В.

М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 жовтня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Васильцова Олена Павлівна, про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області знаходиться справа № 320/5138/18 за її позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Васильцова О.

П., про поділ спільного сумісного майна подружжя, однією з вимог якої є визнання права власності на Ѕ частину вказаної квартири, яка зареєстрована за ОСОБА_1 та була придбана у період перебування їх у шлюбі за спільні кошти, отримані в кредит.

Враховуючи неприязні стосунки, що існують між сторонами та погрози з боку ОСОБА_1 про те, що він у будь-який момент здійснить відчуження спірної квартири, у ОСОБА_3 існують обґрунтовані побоювання з даного приводу, що у подальшому утруднить та зробить неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення її позовних вимог про визнання за нею права власності на Ѕ частину спірної квартири.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що зареєстрована за ОСОБА_1, згідно договору купівлі-продажу від 20 липня 2011 року № 3806, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Бєдновим О. А.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що однією з вимог ОСОБА_3 у цій справі є визнання права власності на Ѕ частину квартири, тому забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно направлено на охорону її матеріально-правових інтересів від можливих недобросовісних дій відповідача, і не є обмеженням права власності особи в повній мірі та носить тимчасовий характер.

У січні 2020 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Заявник зазначає, що ухвала суду першої інстанції, переглянута апеляційним судом, постановлена неповноважним складом суду, оскільки заява про забезпечення позову повинна розглядатися суддею Бахаєвим І. М., якому була розподілена справа, проте розглянута іншим суддею. Заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позивачем вимогами. Судами застосовано найбільш обтяжливий захід - арешт, чим обмежено право власності відповідача, в тому числі право користування квартирою, що є неприпустимим.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ЦПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Статтею 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, серед яких є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За змістом частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем для підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у липні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Васильцова О. П., про поділ спільного сумісного майна подружжя. Однією з позовних вимог ОСОБА_3, з урахуванням уточненого позову, є визнання за нею права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Згідно з інформаційною довідкою від 02 жовтня 2019 року № 183336223 право власності на вищевказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20 липня 2011 року № 3806.

Встановивши, що предметом спору у даній справі, серед іншого, є вимоги щодо визнання права власності на Ѕ частину квартири, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1, суди попередній інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки останній міг розпорядитись зазначеним майном, що призвело б до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивача.

Накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом спору у даній справі, є цілком доречним, достатнім та співмірним видом забезпечення позову.

Посилання ОСОБА_1 на те, що судом першої інстанції розглянуто заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи, апеляційний суд залишив поза увагою, оскільки відповідно до частини 1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Доводи заявника щодо постановлення ухвали суду першої інстанції неповноважним складом суду апеляційний суд визнав безпідставними, виходячи з того, що заява про забезпечення позову була передана на автоматизований розподілв межах вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, та Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17червня 2016 року № 3, з огляду на те, що суддя Бахаєв І. М., який є головуючим у вказаній справі, перебував у відпустці, тривалість якої становила більше 14 днів. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2019 року для розгляду заяви про забезпечення позову, яка відповідно до частини 1 статті 153 ЦПК України розглядається судом не пізніше двох днів, визначено суддю Купавську Н. М.

За правилами частини 2 статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК Українисуд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а є лише незгодою заявника з їх змістом та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , пунктом 2 частини 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_2, на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 жовтня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Васильцова Олена Павлівна, про поділ спільного майна подружжя.

Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В. О. Кузнєцов

В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко