Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.11.2018 року у справі №454/1556/17

Ухвала

13 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 454/1556/17

провадження № 61-46482ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" в особі Сокальського району електричних мереж на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 17 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 вересня 2018 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" в особі Сокальського району електричних мереж до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних енергопостачальнику,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго" в особі Сокальського району електричних мереж (далі - ПрАТ "Львівобленерго" в особі Сокальського району ЕМ) звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача завдані збитки у розмірі 7 659,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22 квітня 2017 року в с. Діброва Сокальського району по вул. Травневій внаслідок наїзду трактора пошкоджено залізобетонну опору та проводи лінії електропередач (опора № 21ПЛ-04,кв Л-1 від ЩТП - 346 типу СВ-9,5). Шкоду спричинено відповідачем джерелом підвищеної небезпеки. Розмір матеріального збитку, який заподіяно позивачу, визначено на підставі наказу Міністерства палива та енергетики "Про затвердження та введення в дію нормативних документів "Норми часу на ремонт і технічне обслуговування електричних мереж" від 01 липня 2010 року № 265. Згідно з проведеним розрахунком розмір шкоди становить 7 659,60 грн, які в добровільному порядку відповідачем не відшкодовано.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 17 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 27 вересня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

26 жовтня 2018 року ПрАТ "Львівобленерго" в особі Сокальського району ЕМ подало засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Сокальського районного суду Львівської області від 17 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 вересня 2018 року і ухвалити нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" передбачено, що у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2018 року (на час подання касаційної скарги) - 1 762 грн.

Ціна позову у даній справі щодо стягнення з відповідача завданих збитків становить 7 659,60 грн, що станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн х 100 = 176 200).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Необхідність розгляду справи в касаційному порядку ПрАТ "Львівобленерго" в особі Сокальського району ЕМ обґрунтувало тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки в середньому в межах тільки Сокальського району в рік розглядається більше десяти справ про порушення Правил дорожнього руху водіями транспортних засобів та завдання ними матеріальної шкоди ПрАТ "Львівобленерго" в особі Сокальського району ЕМ шляхом збиття опори та пошкодження ліній електропередач. Тому судова практика, згідно з якою суди відмовляють у задоволенні позову енергопостачальника з тих підстав, що провадження у справі про притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху та завдання збитків пошкодженням майна закрито у зв'язку із спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності винної особи, є вкрай негативна для ПрАТ "Львівобленерго" в особі Сокальського району ЕМ та створює прецедент, що унеможливлює відшкодування майнової шкоди, завданої енергопостачальнику пошкодження ліній електропередач та інших об'єктів інфраструктури електроенергетики і ставить під загрозу надання вчасних та якісних послуг з постачання електричної енергії для населення та промислових споживачів. Крім цього, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення не тільки для ПрАТ "Львівобленерго" в особі Сокальського району ЕМ, а й для інших енергопостачальних організацій, які здійснюють свою діяльність на всій території України.

Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки вказані доводи належним чином не обґрунтовані, не зазначено, в чому полягає неоднакове застосування судами норм права у подібних правовідносинах. Посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права вказує на незгоду ПрАТ "Львівобленерго" в особі Сокальського району ЕМ з оцінкою суду зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не свідчить про те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Доводи касаційної скарги також не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Незгода заявника з оскаржуваним судовим рішенням в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", тобто після 15 грудня 2017 року.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Апеляційного суду Львівської області від 27 вересня 2018 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для її розгляду судом касаційної інстанції, оскільки такий розгляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Також Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" в особі Сокальського району електричних мереж на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 17 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 вересня 2018 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" в особі Сокальського району електричних мереж до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних енергопостачальнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук