Ухвала

10 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 562/2026/16-ц

провадження № 61-23358св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство "Україна",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, подану їх представником ОСОБА_11, на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 25 квітня 2017 рокуу складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Шеремет А. М., Бондаренко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулися до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства (далі - ПСП) "Україна" про визнання недійсними договорів оренди землі.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 лютого 2017 року у складі судді Мички І. М. позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11 березня 2011 року № 178, укладений між ОСОБА_1 та ПСП "Україна", внесений до Державного реєстру України 11 лютого 2016 року, та зобов'язано ПСП "Україна" повернути земельну ділянку власнику.

Визнано недійсним договір оренди землі від 02 квітня 2015 року б/н, укладений між ОСОБА_3 та ПСП "Україна", внесений до Державного реєстру України 27 липня 2015 року, та зобов'язано ПСП "Україна" повернути земельну ділянку власнику.

Визнано недійсним договір оренди землі від 02 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ПСП "Україна", внесений до Державного реєстру України 16 лютого 2015 року, та зобов'язано ПСП "Україна" повернути земельну ділянку власнику.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_4 та ПСП "Україна", внесений до Державного реєстру України 17 червня 2014 року, та зобов'язано ПСП "Україна" повернути земельну ділянку власнику.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_5 та ПСП "Україна", внесений до Державного реєстру України 17 червня 2014 року, та зобов'язано ПСП "Україна" повернути земельну ділянку власнику.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_6 та ПСП "Україна", внесений до Державного реєстру України 17 червня 2014 року, та зобов'язано ПСП "Україна" повернути земельну ділянку власнику.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_7 та ПСП "Україна", внесений до Державного реєстру України 14 червня 2014 року, та зобов'язано ПСП "Україна" повернути земельну ділянку власнику.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_8 та ПСП "Україна", внесений до Державного реєстру України 14 червня 2014 року, та зобов'язано ПСП "Україна" повернути земельну ділянку власнику.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_9 та ПСП "Україна", внесений до Державного реєстру України 11 серпня 2015 року, та зобов'язано ПСП "Україна" повернути земельну ділянку власнику.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_10 та ПСП "Україна", внесений до Державного реєстру України 11 серпня 2015 року, та зобов'язано ПСП "Україна" повернути земельну ділянку власнику.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 25 квітня 2017 рокурішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 лютого 2017 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ПСП "Україна" про визнання недійсними договорів оренди землі відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У травні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 через свого представника ОСОБА_11 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України, у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11 травня 2018 року матеріали вказаного касаційного провадження разом з матеріалами справи передано до Верховного Суду.

У відповідності дочастини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 5 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами 3 , 4 статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частини 1 статті 402 ЦПК України.

Керуючись статтею 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" про визнання недійсними договорів оренди землі, за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, поданою їх представником ОСОБА_11, на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 25 квітня 2017 рокупризначити до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко