Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.10.2018 року у справі №553/688/18

Ухвала

26 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 553/688/18

провадження № 61-43763 ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С.П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 29 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_1 про стягнення аліментів, з урахуванням уточнень просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/2 частини на кожну дитину від заробітку відповідача щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення ними повноліття. Крім того, просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини від заробітку відповідача щомісячно з дня пред'явлення позову і до досягнення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, трирічного віку.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 29 травня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, щомісячно по? частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 06 квітня 2018 року та до досягнення ними повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн 80 коп.

У частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць рішення допущено до негайного виконання.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 29 травня 2018 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання до досягнення ОСОБА_5 трирічного віку, ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/11 частини від заробітку відповідача, щомісячно, починаючи з 06 квітня 2018 року та до досягнення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, трирічного віку.

Вирішено питання про судові витрати.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, на зазначені судові рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

При цьому розмір аліментів, як сукупність всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців (пункт 3 частини 1 статті 176 ЦПК України), не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і зазначена справа не підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом

1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 29 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя С. П. Штелик