Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.09.2020 року у справі №751/7001/19

Ухвала

10 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 751/7001/19

провадження № 61-13387ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А.

Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" на постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут", третя особа: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (далі - ТОВ "Чернігівгаз Збут"), в якому просила:

- визнати дії відповідача щодо невідновлення постачання природного газу без укладання нового договору постачання природного газу і без об'єднання особових рахунків співвласників будинку АДРЕСА_1 неправомірними та незаконними;

- зобов'язати відповідача відновити постачання природного газу на об'єкт побутового споживача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Позов обґрунтовувала тим, що 25 жовтня 2006 року між нею та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" було укладено Типовий договір про надання послуг з газопостачання № 6598.

У зв'язку з виникненням заборгованості з оплати за спожитий природний газ в сумі 3 922,80 грн, 05 жовтня 2018 року їй було припинено постачання природного газу до квартири АДРЕСА_3.

Після сплати заборгованості, 30 листопада 2018 року вона звернулась до відповідача із заявою про відновлення газопостачання, однак лише наприкінці грудня отримала відповідь про те, що з цього питання їй належить звернутися до Центру обслуговування клієнтів та подати пакет необхідних документів.

Вважала, що дії відповідача щодо невідновлення постачання природного газу без укладення з нового договору постачання природного газу і необ'єднання особових рахунків співвласників будинку є неправомірними та незаконними.

Посилаючись на викладене, просила суд задовольнити позов.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 30 липня 2020 року рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 лютого 2020 року змінено шляхом виключення з останнього абзацу IV розділу мотивувальної частини рішення частини речення наступного змісту: "не надала відповідачу правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності на частку у спільній частковій власності, а наявні у відповідача документи щодо об'єкту мають суттєві розбіжності із правовстановлюючими документами, інформацією про реєстрацію права власності".

В іншій частині рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 лютого 2020 року залишено без змін.

У вересні 2020 року ТОВ "Чернігівгаз Збут" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій статті Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За правилом пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Предметом спору у даній справі є дві вимоги немайнового характеру -визнання дій відповідача щодо невідновлення постачання природного газу неправомірними та незаконними; зобов'язання відповідача відновити постачання природного газу на об'єкт побутового споживача.

Позов у цій справі пред'явлено в порядку захисту прав споживача.

Майнових вимог у позові ОСОБА_1 не заявлено.

Отже, відповідно до пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України вказана справа є малозначною в силу закону.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України щодо того, що всі судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточними і подальшому оскарженню не підлягає.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі: "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 5 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" на постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут", третя особа:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев