Ухвала

Іменем України

13 березня 2020 року

м. Київ

справа № 488/3005/17

провадження № 61-2312ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Вітовська районна рада Миколаївської області, Миколаївська міська рада, Релігійна громада Української православної церкви,

розглянув касаційну скаргу Миколаївської міської ради на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Прокопчук Л. М., Самчишиної Н. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Вітовської районної ради Миколаївської області, Миколаївської міської ради, Релігійної громади Української православної церкви про визнання незаконними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вітовської районної ради Миколаївської області, Миколаївської міської ради, Релігійної громади Української православної церкви про визнання незаконними та скасування рішень.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2019 року вказаний позов залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України у зв'язку з повторною неякою в судове засідання позивача.

Ухвала мотивована тим, що позивач, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, не з'явився до суду 30 травня та 17 жовтня 2019 року, про причини неявки суд не повідомив та від нього не надходило заяв про розгляд справи без його участі.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2019 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду позовну заяву у зв'язку з повторною неявкою без поважних причин позивача, а тому вказана ухвала суду на підставі статті 374 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

27 січня 2020 року Миколаївська міська рада, засобами поштового зв'язку, направила на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у вищевказаній справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсутня повторність неявки позивача в судове засідання, оскільки між судовими засіданнями був тривалий проміжок часу для того, що позивач зміг бути присутнім в судовому засіданні та цікавитись розглядом справи.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2020 року вказану касаційну скаргу залишено без руху до 02 березня 2020 року для усунення недоліків, зокрема запропоновано сплатити судовий збір та надіслати на адресу суду копії касаційної скарги для всіх учасників справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин, розгляд касаційної скарги Миколаївської міської ради на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від

03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

26 лютого 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, до яких заявник додав оригінал платіжного доручення про сплату судового збору та копії касаційної скарги для всіх учасників судового процесу.

Крім того, в касаційній скарзі представник заявника порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року, посилаючись на те, що копію оскаржуваної постанови Миколаївською міською радою отримано 26 грудня 2019 року, на підтвердження чого суду надано відповідні докази, а саме копію конверта Миколаївського апеляційного суду та роздруківку із сайту відстеження поштового пересилання № 5400138919273.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та додані до нього докази, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки наведені представником заявника обставини, свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для його поновлення.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

Разом із тим, як зазначено у частині 5 статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

У статті 257 ЦПК України наведений вичерпний перелік підстав залишення заяви без розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Аналізуючи зміст зазначених норм процесуального закону, слід дійти висновку, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов'язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі

у судовому засіданні.

Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наЗакону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Частиною 5 статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача

в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відсутність у діях позивача обов'язкової умови для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України, - повторної (двічі поспіль) неявки у судове засідання підтверджується наступним.

Судом встановлено, що 18 серпня 2017 року за вказаною позовною заявою було відкрито провадження у справі.

Ухвалою Корабельного районного суд м. Миколаєва від 08 лютого 2018 року провадження у справі було закрито з підстав неналежної юрисдикції.

20 квітня 2018 року постановою суду апеляційної інстанції вказана ухвала суду першої інстанції була скасована, а справа була направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року вказана постанова Апеляційного суду Миколаївської області залишена без змін.

Справа надійшла до Корабельного районного суду м. Миколаєва 12 березня

2019 року та була призначена до розгляду на 30 травня 2019 року на 10.00 годину.

Як вбачається з матеріалів справи представником інтересів позивача ОСОБА_1 в суді за довіреністю від 14 червня 2017 року був ОСОБА_2. Ця довіреність дійсна до 14 червня 2027 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що про дату розгляду справи на 30 травня

2019 року був повідомлений позивач ОСОБА_1, від якого повернулося почтове повідомлення з відміткою пошти "за закінченням встановленого строку зберігання".

За змістом пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Судові виклики здійснюються судовими повістками, які направляються рекомендованим листом з повідомленням про вручення фізичним особам, які не мають статус підприємців - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, та вручаються їм під розписку.

Разом з тим, на поштовому повідомленні, що було адресовано судом за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_1, причиною не вручення судової кореспонденції є закінчення терміну зберігання, що за цивільно-процесуальним законом не вважається належним повідомленням сторони про дату, час та місце розгляду справи.

30 травня 2019 року судове засідання було відкладено на 17 жовтня 2019 року для повторного виклику осіб, які не з'явилися, зокрема, й позивача.

Про судове засідання на зазначену дату був повідомлений ОСОБА_1, про що свідчить копія повістки про виклик та розписка останнього у поштовому повідомленні про вручення такої повістки.

Отже, матеріали справи не містять даних про те, що позивач належним чином повідомлявся та викликався до суду на 30 травня 2019 року.

Ураховуючи зазначене, апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, дійшов правильного висновку щодо відсутності ознак повторної неявки позивача та його представника у судове засідання, тому обґрунтовано скасував вказану ухвалу та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Отже, доводи касаційної скарги про те, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання на 30 травня 2019 року спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи, що зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги, а отже, відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 і 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити Миколаївській міській раді строк на касаційне оскарження постанови Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року.

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вітовської районної ради Миколаївської області, Миколаївської міської ради, Релігійної громади Української православної церкви про визнання незаконними та скасування рішень, за касаційною скаргою Миколаївської міської ради на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська