Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.05.2020 року у справі №201/5645/19

Ухвала

07 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 201/5645/19

провадження № 61-7996св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В.

О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - Єлизаветівська сільська рада Петриківського району Дніпропетровської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - адвокатом Костюченком Максимом Сергійовичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року в складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М, Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики в розмірі 500 000 грн.

29 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив:

- зобов'язати державного кадастрового реєстратора відділу у Петриківському районі міськрайонного управління у Петриківському районі та у м. Кам'янське Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру та за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру внести електронний документ та відомості, які він містить, до Державного земельного кадастру, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоїти кадастровий номер земельній ділянці площею 2,30 га для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Єлизаветівської сільської ради Петриківського району та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 №148441, який зареєстровано в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю (громадянам) на території Єлизаветівської сільської ради за № 782 від 13 червня 2001 року;

- відкрити Поземельну книгу (внести відповідні записи до неї) з подальшим виготовленням витягу з Державного земельного кадастру для підтвердження внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 2,30 га для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Єлизаветівської сільської ради Петриківського району та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 № 148441, який зареєстровано в Книзі записів (реєстрації) Державних актів на право приватної власності на землю (громадянам) на території Єлизаветівської сільської ради за № 782 від 13 червня 2001 року та накласти арешт на вказану земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2.

Заява мотивована тим, що відповідно до договору позики від 21 березня 2018 року він надав відповідачу в борг грошові кошти в сумі 500 000 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором позики ОСОБА_2 передав йому оригінали правовстановлюючих документів (державний акт) на земельну ділянку, площею 2,30 га, розташовану на території Єлизаветівської сільської ради, яка належить відповідачу на підставі державного акта про право приватної власності на земельну ділянку, записаного в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 782, виданого на підставі рішення сесії Єлизаветівської сільської ради від 13 червня 2001 року.

За умовами договору позики від 21 березня 2018 року передбачено, що у разі неповернення ОСОБА_2 суми борги, право власності на земельну ділянку переходить до нього.

Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання зобов'язань за договором позики та вчиняє дії, спрямовані на відчуження земельної ділянки, ОСОБА_1 просив задовольнити заяву.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Зобов'язано державного кадастрового реєстратора відділу у Петриківському районі міськрайонного управління у Петриківському районі та у м. Кам'янське Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру та за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру внести електронний документ та відомості, які він містить, до Державного земельного кадастру, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоїти кадастровий номер земельній ділянці площею 2,30 га для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Єлизаветівської сільської ради Петриківського району та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 №148441, який зареєстровано в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю (громадянам) на території Єлизаветівської сільської ради за № 782 від 13 червня 2001 року, відкрити Поземельну книгу (внести відповідні записи до неї) з подальшим виготовленням витягу з Державного земельного кадастру для підтвердження внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 2,30 га для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Єлизаветівської сільської ради Петриківського району та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 №148441, який зареєстровано в Книзі записів (реєстрації) Державних актів на право приватної власності на землю (громадянам) на території Єлизаветівської сільської ради за № 782 від 13 червня 2001 року.

Накладено арешт на земельну ділянку, площею 2,30 га для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Єлизаветівської сільської ради Петриківського району та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 №148441, який зареєстровано в Книзі записів (реєстрації) Державних актів на право приватної власності на землю (громадянам) на території Єлизаветівської сільської ради за № 782 від 13 червня 2001 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву, врахував, що ОСОБА_2, який є власником земельної ділянки, після отримання кадастрового номеру має право здійснити її відчуження, у зв'язку з чим дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі його задоволення.

При цьому судом зазначено, що обрані види забезпечення позову передбачені статтею 151 ЦПК України тає співмірними із заявленими позовними вимогами.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року апеляційну скаргу Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області задоволено. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2019 року про забезпечення позову скасовано. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішується матеріально-правові вимоги та майбутній результат розгляду справи по суті.

Встановивши, що місцевий суд не з'ясував співмірність виду забезпечення позову та зміст позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Не погоджуючись із вказаною постановою апеляційного суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Костюченко М. С. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду і закрити апеляційне провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що земельні ділянки, утворені в результаті поділу належної відповідачу земельної ділянки, площею 2,30 га, ніколи не знаходились в межах населеного пункту м. Єлизаветівка, у зв'язку з чим права Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області не порушено.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником - адвокатом Костюченком М. С., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу підлягає закриття з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Однією із основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених частиною 2 статті 352 ЦПК України. У частині першій цієї статті

є відповідний перелік ухвал суду першої інстанції. Згідно з ним окремо

від рішення суду в апеляційному порядку можна оскаржити, зокрема, ухвали суду першої інстанції щодо скасування забезпечення позову, відмови

в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову (пункт 4).

Відповідно до частини 1 статті 406 ЦПК України ухвали судів першої

та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку

у випадках, передбачених частини 1 статті 406 ЦПК України.

Пунктом 2 частини 1 статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити

у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у Пунктом 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, після

їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскільки за змістом пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України відсутня процесуальна можливість оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у забезпеченні позову, так само неможливим

є й касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено

у задоволенні відповідної заяви. Таке обмеження не позбавляє учасника справи права на повторне звернення із заявою про забезпечення позову до суду першої інстанції за наявності для цього підстав.

Обмеження права на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у забезпеченні позову, постанови суду апеляційного суду, згідно з якою відмовлено у забезпеченні позову за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову чи залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, не нівелюють для учасника справи можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ настільки, щоби завдати шкоди самій суті цього права.

Вказаний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Отже, оскаржувана постанова Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову оскарженню в касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України не підлягає, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для відкриття касаційного провадження.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати

від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги

до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується

у Верховному Суді може бути більш формальною (Levages Prestations Services

v. France, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez De La
Torre v. Spain, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року в справі № 761/10509/17 (провадження № 14-53цс19) сформулювала правову позицію, згідно з якою, якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, касаційне провадження у справі належить закрити. Наведена правова позиція підлягає застосуванню судом до процесуальних правовідносин, що виникли під час розгляду цієї касаційної скарги.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником - адвокатом Костюченком М. С., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року підлягає закриттю, оскільки зазначене судове рішення не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись частиною 1 статті 389, статтями 396 406 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження в справі № 201/5645/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником - адвокатом Костюченком Максимом Сергійовичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року в складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М, Пищиди М. М., закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов