Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.08.2019 року у справі №740/759/17

Ухвала

14 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 740/759/17

провадження № 61-14333ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду

від 24 червня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" (далі - ТОВ "НіжинТеплоМережі") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.

Позовна заява мотивована тим, що ТОВ "НіжинТеплоМережі" надає послуги з теплової енергії у квартиру АДРЕСА_1, в якій зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

У зв'язку з тим, що відповідачі належним чином не здійснюють оплату за теплову енергію, утворилась заборгованість за період з 01 квітня 2012 року по 30 листопада 2016 року у розмірі 12 018,63 грн.

Посилаючись на вищевказане, ТОВ "НіжинТеплоМережі", з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд стягнути солідарно з

ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за теплову енергію за період з 01 січня по 30 листопада 2016 року у розмірі 3 669,52 грн.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області

від 26 грудня 2018 року (у складі судді Олійника В. П. ) у задоволенні позову ТОВ "НіжинТеплоМережі" відмовлено.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 24 червня 2019 року

(у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Лакізи Г. П., Онищенко О. І.) рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 грудня

2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов

ТОВ "НіжинТеплоМережі" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь

ТОВ "НіжинТеплоМережі" заборгованість за теплову енергію за період

з 01 січня по 30 листопада 2016 року у розмірі 3 669,52 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

29 липня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 червня 2019 року, в якій заявники просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у цій даній справі є стягнення заборгованості за комунальні послуги, тобто ціна позову становить 3 669,52 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100 = 192 100 грн).

Як вбачається з резолютивної частини постанови Чернігівського апеляційного суду від 24 червня 2019 року, постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей. Відповідно до положень ЦПК України апеляційний суд наділений повноваженнями суду першої інстанції при ухваленні рішення. Ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на апеляційне провадження, тому апеляційний суд мав право визнати вказану справу малозначною.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(рішення у справі "Зубац проти Хорватії", від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України, тому підстав для відкриття провадження у вказаній справі на підставі частини 3 статті 389 ЦПК України не вбачається.

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 червня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особам, які подали касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська