Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.04.2021 року у справі №192/2224/19

УХВАЛА

13 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 192/2224/19

провадження № 61-4884ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 11 611,54 грн, з яких 6 100,86 грн - заборгованість за кредитом, 4 142,06 грн - заборгованість за простроченим кредитом, 339,50 грн - заборгованість по відсоткам, штраф в сумі 500 грн (фіксована частина) і в сумі 529,12 грн (процентна складова).

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2020 року в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

23 березня 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження належить відмовити з таких мотивів.

Згідно із пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає, касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У пункті 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Зі змісту положень пункту 3 частини 3 статті 175, пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Справа № 192/2224/19 є малозначною в силу закону, оскільки ціна позову в ній становить 11 611,54 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з врахуванням встановленого з 01 січня 2021 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" цього показника на рівні 2
270,00 грн складає 227 000,00 грн (100 х 2 270,00).

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2020 року справу № 192/2224/19 визнано малозначною. Колегія суддів погоджується з таким висновком, підстав вважати, що цю справу визнано малозначною помилково не вбачає.

АТ КБ "ПриватБанк" у касаційній скарзі вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки викладені в оскаржених судових рішеннях висновки суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, зазначена справа має виняткове значення для банку, оскільки невиконання своєчасно відповідачем зобов'язань ставить під загрозу репутацію банку, що перешкоджає його стабільній роботі.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування, на думку позивача, судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, підтверджуть лише те, що судова практика щодо застосування тих чи інших норм права у подібних правовідносинах вже склалася на рівні суду касаційної інстанції, а тому немає підстав вважати, що подана позивачем касаційна скарга у зазначеній справі може мати фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Також відсутні підстави для висновку про те, що справа має виняткове значення для позивача із зазначених ним підстав, оскільки невиконання відповідачем зобов'язань щодо непогашення кредитної заборгованості в розмірі 11 611,54 грн не може саме по собі становити загрозу репутації банку та/або перешкодити його стабільній роботі.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Вказівка в резолютивній частині постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 рокупро можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Крат