Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.07.2021 року у справі №444/2307/18

Ухвала

08 липня 2021 року

місто Київ

справа № 444/2307/18

провадження № 61-10424ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В.

В., дослідив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до ОСОБА_1, третя особа - Грибовицька сільська рада Жовківського району Львівської області, правонаступником якої є Львівська міська рада, про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться у постійному користуванні регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця",

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") у серпні 2018 року звернулося до суду з позовом, у якому просило зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться у постійному користуванні АТ "Українська залізниця", а саме звільнити самовільно зайняту земельну ділянку в адміністративних межах Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області на 15км +975м-16км+007м на перегоні Рудно-Підбірці за ходом кілометрів з лівої сторони від осі головної колії в смузі відведення залізниці та знести за свій рахунок залізобетонну огорожу, яка розміщена на цій земельній ділянці та огороджує прибудинкову територію.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 16 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції констатував, що АТ "Укрзалізниця" докази на підтвердження права користування земельною ділянкою, оскільки "План меж смуги відводу лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці", на який посилається позивач, не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку, оскільки такий не затверджений у встановленому порядку.

За наведених обставин суд першої інстанції зробив висновок, що позивачу необхідно було отримати державний акт на право користування, як правовстановлюючий документ. Відтак, представлений план смуги відведення не є документом, що підтверджує право користування земельною ділянкою, не є правовстановлюючим документом.

Наданий позивачем план смуги відводу лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці Нестеровського району Львівської області, погоджений старшим землевпорядником Нестеровського району, заступником начальника Підзамчівської дистанції колії, начальником Львівської дистанції захисних лісонасаджень, однак такий не затверджений виконкомом Нестеровської районної ради, а тому є лише одним із документів містобудівної документації.

Суд зазначив, що наведений план не містить умовного позначення ширини смуги відведення залізниці, а містить лише умовне позначення "Межа смуги відводу", без позначення відстані та одиниці виміру відстані, що спростовує твердження позивача про те, що ширина смуги відведення становить 25 метрів.

За наведених обставини суд першої інстанції зробив висновок, що відповідачем не порушено прав позивача.

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 травня 2021 року рішення Жовківського районного суду Львівської області від 16 вересня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться у постійному користуванні АТ "Укрзалізниця", звільнити самовільно зайняту земельну ділянку в колишніх адміністративних межах Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області на АДРЕСА_1 за ходом кілометрів з лівої сторони від осі головної колії в смузі відведення залізниці та знести за свій рахунок залізобетонну огорожу, яка розміщена на цій земельній ділянці та огороджує прибудинкову територію.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до викопіювання із Публічної кадастрової карти ОСОБА_1 самовільно, поза межами наданої йому як підприємцю земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (кадастровий номер 4622782300:01:006:0102), площею 0.1695 га, захопив без будь-якого рішення, дозволу компетентного органу частину земельної ділянки смуги відведення залізниці площею 0,0844 га.

Суд апеляційної інстанції визнав, що суд першої інстанції не врахував, що право АТ "Українська залізниця" мати у своєму користуванні земельну ділянку в межах смуги відведення для забезпечення функціонування залізничного транспорту передбачено частинами 1 , 2 статті Закону України "Про залізничний транспорт", частини 1 статті 11, частини 1 статті 23 Закону України "Про транспорт", статті 68, частини 4 статті 84 Земельного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 909/277/16, зробив висновок про те, що Земельним кодексом Української РСР (у редакції від 08 липня 1970 року), постановою Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року, постановою Ради Міністрів Української СРСР від 27 січня 1962 року № 83 гарантувалося право позивача на користування земельною ділянкою, яка належить до земель залізниць, до оформлення ним права власності або землекористування.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 23 червня 2021 року звернувся засобами поштового зв'язку до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, залишити без змін рішення Жовківського районного суду Львівської області від 16 вересня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для її виконання.

Від заявника у липні 2021 року засобами електронного поштового зв'язку надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, подано докази на підтвердження доплати судового збору.

Визначення заявником підстав касаційного оскарження

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, врегульованих процесуальним законом.

Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України.

Заявником як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначено, що:

- оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права;

- судом апеляційної інстанції ухвалено рішення без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 466/6683/14-ц (провадження № 61-37097св18) та від 19 лютого 2020 року у справі № 466/1058/15-ц (провадження № 61-23268св18).

Отже, серед підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції заявником зазначена та підстава, яка згадані у пункті 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, що свідчить про виконання ним вимог пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.

IІІ. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ЩОДО ВІДКРИТТЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Оскільки вимоги ухвали Суду виконані, касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, а наведені підстави касаційного оскарження відповідають положенням статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Судом не встановлено наявності достатніх й обґрунтованих підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги, а так само відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі.

Витребувати із Жовківського районного суду Львівської області цивільну справу № 444/2307/18 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до ОСОБА_1, третя особа - Грибовицька сільська рада Жовківського району Львівської області, правонаступником якої є Львівська міська рада, про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться у постійному користуванні регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.

Провести попередній розгляд справи колегією у складі трьох суддів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко