Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.06.2021 року у справі №761/5478/20

Ухвала

10 червня 2021 року

м. Київ

справа № 761/5478/20

провадження № 61-8738ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Медікол" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду

із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Медікол"

(далі - ТОВ "Медікол"), в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 7 797,11 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з червня 2013 року по 12 лютого 2020 року в сумі 143 256,96 грн, а також суму інфляційних втрат в сумі 11 666,52 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 17 лютого

2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Медікол" на користь ОСОБА_1 6 905,10 грн заборгованості по заробітній платі, 122 964,18 грн середнього заробітку

за час затримки розрахунку при звільненні, 11 212,05 грн компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Стягнуто з ТОВ "Медікол" на користь ОСОБА_1 витрати

на професійну правничу допомогу в сумі 2 553,96 грн.

Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Медікол" задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 лютого

2021 року змінено в частині визначення розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та розподілу судових витрат.

Стягнуто з ТОВ "Медікол" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 61 489,09 грн

та 1 440,94 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

22 травня 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду

від 27 квітня 2021 року в частині визначення розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та розподілу судових витрат і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно

до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі,

що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -

на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як "суду права", процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах

та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же статті ЦПК України.

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності й стабільності у цивільних правовідносинах.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах

про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою,

яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у цій справі становить 162 720,59 грн, тобто суму, яка станом

на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму

для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн).

ОСОБА_1 не погоджується із судовим рішенням суду апеляційної інстанції у частині відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 61 475,09 грн.

Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, відноситься до категорії малозначних в силу вимог процесуального закону, які відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.

У касаційній скарзі заявником не наведено обґрунтованих аргументів

на підтвердження випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, зокрема не вказано про винятковість цієї справи для заявника або її значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Суд апеляційної інстанції вирішив спір з урахуванням правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, застосувавши принципи пропорційності й справедливості при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Наведені ОСОБА_1 в касаційній скарзі доводи не підтверджують виключних обставин, які б могли свідчити про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Отже, випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами 6 , 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, частиною 1 , пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 квітня

2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Медікол" про стягнення заборгованості

по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати - відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі,

яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович