Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.04.2021 року у справі №760/23787/18

Ухвала

05 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 760/23787/18

провадження № 61-4366 ск 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м.

Києва від 24 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства страхова компанія "ПЗУ Україна" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

Встановив:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в Солом'янський районний суд м. Києва з позовом до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - ПАТ СК "ПЗУ Україна"), в якому просив стягнути на його користь з ПАТ СК "ПЗУ Україна" матеріальну шкоду у розмірі 117 636,24 грн, відшкодувати моральну шкоду - 5 000,00 грн; стягнути на його користь з ОСОБА_2 моральну шкоду - 245 000,00 грн.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн; в решті позову відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року залишено без змін.

16 березня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_1, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року становить 2 270,00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову в справах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується.

Як убачається з матеріалів касаційного провадження, ціна позову в даній справі складає 367 636,24 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270,00*250=567 500,00 грн).

Отже, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України рішення судів першої та апеляційної інстанцій в даній справі не підлягають касаційному оскарженню.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки судів в оскаржуваних судових рішеннях суперечать практиці Верховного Суду, яка викладена в постановах Верховного Суду: від 27 січня 2021 року в справі № 337/5617/19, від 12 серпня 2019 року в справі № 212/840/16, від 08 листопада 2018 року в справі № 523/502/17, від 03 червня 2020 року в справі № 456/234/17, від 19 жовтня 2016 року в справі № 1019/1753/12, від 28 вересня 2016 року в справі № 72/1003/15 чим порушено формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими, оскільки у наведених заявником рішеннях суду касаційної інстанції та оскаржуваних судових рішеннях установлено різні фактичні обставини у справах.

Разом із цим, наведені заявником у його касаційній скарзі інші аргументи суд вважає необґрунтованими, оскільки вони є виключно його суб'єктивними судженнями та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій.

Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження у даній справі, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням указаного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства страхова компанія "ПЗУ Україна" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук