Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.10.2020 року у справі №200/12582/18

Ухвала

12 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 200/12582/18

провадження № 61-13634ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2020 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П, Свистунової О.

В. Єлізаренко І. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про стягнення коштів.

Позов мотивувала тим, що 22 березня 2018 року з її карткового рахунку неправомірно були списані грошові кошти у розмірі 48 937,12 грн. Вона здійснила всі необхідні дії, передбачені "Умовами" спрямованими на запобігання недозволенному використанню картки та карткового рахунку, однак на її вимогу повернути безпідставно списані з карткового рахунку кошти відповідач відмовився.

Посилаючись на наведене, позивач просила стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на її користь кошти в сумі 48 937,12 грн та пеню за неповернення грошових коштів на картковий рахунок в розмірі 6 312,88 грн.

Короткий зміст ухвалених судових рішень

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 48
937,12 грн та пеню у розмірі 6 312,88 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Рішення Бабушкінського районного суду м.

Дніпропетровська від 28 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У вересні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, у якій вона просила постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2020 року скасуватита залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 55 250,00 грн та станом на 01 січня

2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00*100=210 200,00).

Ураховуючи наведене, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Доводи касаційної скарги про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від

13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та Верховного Суду від 05 грудня

2018 року у справі № 754/15020/15-ц, від 27 лютого 2019 року № 173/1071/16-ц, від 05 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16, від 17 лютого 2020 року у справі № 171/994/17, є необгрунтованими, оскільки зазначені висновки зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстав вважати правовідносини у цих справах подібними.

З огляду на наведене відсутні підстави вважати, що розгляд касаційної скарги має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (справа "Зубац проти Хорватії" від 05 квітня 2018 року).

Верховний Суд врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" (ухвала від 09 жовтня 2018 року "Азюковська проти України").

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 червня

2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення коштів, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак