Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.09.2020 року у справі №372/548/20
Постанова КЦС ВП від 23.02.2023 року у справі №372/548/20

Ухвала

01 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 372/548/20

провадження № 61-12700 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, державний реєстратор Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олена Євгенівна;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2020 року у складі судді Проць Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 29 липня 2020 року у складі колегії суддів:

Шахової О. В., Вербової І. М., Саліхова В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О. Є. про визнання рішення протиправним та його скасування.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 16 березня 2020 року до участі у розгляді справи співвідповідачем залучено ОСОБА_3.

Позовна заява мотивована тим, що 22 грудня 2016 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого останній надав у позику грошові кошти у розмірі 70 000 дол. США із строком повернення до 22 грудня 2017 року. Фактично грошові кошти за договором позики були отримані її зятем, ОСОБА_5.

У забезпечення виконання умов договору позики між нею та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, за яким вона передала в іпотеку належний їй житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, та земельну ділянку за тією ж адресою, площею 0,1295 га.

21 грудня 2017 року було внесено зміни до договору позики від 22 грудня 2016 року, яким строк виконання договору встановлено до 22 грудня 2018 року.

24 вересня 2019 року державним реєстратором Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О. Є. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48842323, відповідно до якого право власності на предмет іпотеки зареєстровано за ОСОБА_2.

Вказувала, що реєстрація права власності за ОСОБА_2 на предмет іпотеки була проведена за відсутності оцінки майна на дату набуття права власності останнім та за відсутності доказів одержання нею письмової вимоги відповідача відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку", тому така реєстрація є незаконно та підлягає скасуванню.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 вересня 2019 року, індексний номер 48842323, вчинений державним реєстратором Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О. Є., відносно об'єктів нерухомого майна за реєстраційними номерами 1128496032231 та 1115948132231.

11 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно: житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1128496032231, та земельну ділянку за тією ж адресою, площею 0,1295 га, кадастровий номер 3223155400:05:027:0121, реєстраційний номер 1115948132231, та заборонити ОСОБА_2, державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб'єктам, що здійснюють державну реєстрацію прав, вчиняти будь-які дії стосовно відчуження вказаного житлового будинку і земельної ділянки.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що з інформації Козинської селищної ради вбачається, що ОСОБА_2 має наміри відчужити спірний житловий будинок та земельну ділянку, окрім того, при перевірці Інтернет-ресурсів з продажу нерухомості виявлено, що будинок виставлено на продаж, аналогічна інформація була вказана також на сторінках агентства нерухомості "Blagovist" та Mirax Realty.

Оголошення на сайтах розміщені відповідачем, як власником спірного будинку, окрім того, ціна продажу будинку відповідно до оголошень є значно нижчою за його оціночну вартість.

Необхідність забезпечення позову обумовлена тим, що відповідач вживає заходи щодо продажу спірного будинку і такі обставини та невжиття заходів забезпечення позову можуть зробити неможливим виконання рішення суду, у зв'язку з чим відновлення порушених прав позивача буде унеможливлене або потребуватиме значних зусиль, часу та витрат.

Вважає, що ймовірне відчуження нерухомого майна ускладнить захист прав та інтересів позивача в разі задоволення позову, а тому позовні вимоги мають бути забезпечені.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд заяву про забезпечення позову задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на майно, а саме: житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1128496032231, й земельну ділянку, кадастровий номер undefined, реєстраційний номер 1115948132231. У задоволенні іншої частини заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки право власності ОСОБА_2 на спірний житловий будинок оспорюється позивачем, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим в майбутньому виконання рішення суду. Заява про забезпечення позову є обґрунтованою в частині накладення арешту, такий вид забезпечення позову суд першої інстанції вважав співмірним із заявленими позовними вимогами.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 29 липня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилено.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками першої інстанції та зазначив, що суд правильно виходив із наявності підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, оскільки вказаний вид заходів забезпечення позову є доцільним та співмірним з позовними вимогами, а невжиття таких заходів може призвести до істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та утруднити виконання рішення суду в майбутньому. Суд першої інстанції правильно врахував, що позивачем оспорюється рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, на підставі якого право власності на спірне нерухоме майно перейшло до ОСОБА_2, а невжиття заходів забезпечення позову може мати негативні наслідки та утруднити виконання ймовірного судового рішення у разі задоволення позову. Суд зазначив, що застосований захід забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обмежується лише можливість розпорядитися майном.

Посилання відповідача на те, що на час постановлення ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову від 12 лютого 2020 року ОСОБА_2 не був власником спірного нерухомого майна, оскільки 11 лютого 2020 року право власності на це майно зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 11 лютого 2020 року, апеляційний суд визнав безпідставними з огляду на те, що на час подання позивачем заяви про забезпечення позову власником спірного нерухомого майна був саме ОСОБА_2. При цьому суд першої інстанції не знав і не міг знати, що на наступний день після звернення позивача із заявою про забезпечення позову майно буде відчужене на користь іншої особи.

Більш того, ця обставина підтвердила наміри ОСОБА_2 здійснити відчуження спірного нерухомого майна та існування реальних побоювань позивача відносно того, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2020 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 липня 2020 року й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначав порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт1 частини 3 статті 411 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано виділені матеріали цивільної справи № 372/548/20 із Обухівського районного суду Київської області.

У жовтні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що на день подання позивачем заяви про забезпечення позову новим власником спірного нерухомого майна був ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 11 лютого 2020 року, при цьому, суд першої інстанції мав змогу запросити актуальний витяг з Реєстру речових прав на нерухоме майно на час постановлення ухвали про забезпечення позову, оскільки до заяви про забезпечення позову були подані застарілі та неактуальні відомості, зокрема, Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 10 січня 2020 року.

Вважає, що позивач належним чином не обґрунтувала доцільність забезпечення позову визначеним у заяві способом, оскільки позовні вимоги не стосуються права власності позивача, а стосуються виключно процедури реєстрації такого права.

Накладення арешту на майно призведе до невиправданого порушення його прав та втручання у його власність.

Судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки доводам про те, що ОСОБА_3, як новий власник нерухомого майна, не вчиняє жодних дій, спрямованих на відчуження майна, тому необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно у суду не було.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Доводи особи, яка подала клопотання про відмову від касаційної скарги

У липні 2021 року на адресу суду касаційної інстанції від адвоката Торкаєнко О.

С., який представляє інтереси ОСОБА_3, надійшло клопотання про відмову від касаційної скарги на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 липня 2020 року та закриття касаційного провадження.

У клопотанні зазначено, що наслідки подання клопотання про відмову від касаційної скарги заявнику відомі та зрозумілі.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про відмову від касаційної скарги підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 4 статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Згідно з частинами 1 , 2 статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Повноваження адвоката Торкаєнка О. С. підтверджуються ордером про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_3 у Верховному Суді серії ВЕ № 1043493, виданим адвокатським об'єднанням "Мороз, Торкаєнко та Партнери" 29 липня 2021 року на підставі договору про надання правової допомоги № 3 від 18 лютого 2020 року, за змістом якого обмежень процесуальних прав адвоката не передбачено.

Відповідно до частин 4 -6 статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження. У разі закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою від касаційної скарги на судові рішення повторне оскарження цих рішень особою, що відмовилася від скарги, не допускається. Суд касаційної інстанції має право не приймати відмову від скарги або її відкликання з підстав, визначених у частин 4 -6 статті 398 ЦПК України.

Згідно з частиною 5 статті 206 ЦПК України суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Передбачених наведеною правовою нормою обставин Верховним Судом не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги.

Матеріали цивільної справи не містять заяв про приєднання до касаційної скарги.

Враховуючи, що заява про відмову від касаційної скарги подана до закінчення касаційного провадження і відсутні підстави, передбачені частиною 5 статті 206 ЦПК України, вказана заява підлягає задоволенню, а касаційне провадження - закриттю.

При цьому заявнику роз'яснюється, що відповідно до частини 5 статті 398 ЦПК України, у разі закриття касаційного провадження у зв'язку із відмовою від касаційної скарги на судові рішення, повторне оскарження цих рішень особою, що відмовилася від скарги, не допускається.

Керуючись статтями 396,398 України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про відмову від касаційної скарги задовольнити.

Прийняти відмову представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 від касаційної скарги та закрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олени Євгенівни про визнання рішення протиправним за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 липня 2020 року.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович