Історія справи

Постанова КЦС ВП від 29.03.2023 року у справі №2-7851/11
Ухвала КЦС ВП від 10.12.2020 року у справі №2-7851/11

УХВАЛА

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 2-7851/11

провадження № 61-18135св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "КРОК",

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "САЛЮТ - С" та ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Лаченкової О. В., Свистунової О. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "КРОК" про визнання правочину дійсним та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "КРОК" про визнання правочину дійсним та визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог, які уточнювались в ході розгляду справи, позивач послався на те, що 11 лютого 2005 року між ним та ТОВ "КРОК" було укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу будівель та споруд автостоянки.

Вказаний договір був повністю виконаний сторонами, що підтверджується актом прийому-передачі від 11 лютого 2005 року. Виходячи з правової природи майна, що було його предметом, цей договір підлягав нотаріальному посвідченню, яке обумовлено сторонами в його тексті, втім відповідач від цього ухилився, незважаючи на неодноразові його звернення.

З наведених підстав позивач просив визнати дійсним договір купівлі-продажу будівель та споруд автостоянки від 11 лютого 2005 року, укладений між ним та відповідачем ТОВ "КРОК", а також визнати за ним право власності без додаткових актів введення до експлуатації на об'єкт нерухомого майна - будівлі та споруди автостоянки на АДРЕСА_1, а саме: будівля вартової літ. А-1 загальною площею 4,4 кв. м, тераса літ. а-1, ганок літ. а, будівля вартової літ. Б-1 загальною площею 2,0 кв. м, шлагбаум № 1, мостіння І.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2011 року у складі судді Мазниці А. А. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності без додаткових актів введення до експлуатації на об'єкт нерухомого майна - будівлі та споруди автостоянки по АДРЕСА_1, а саме: будівля вартової літ. А-1 загальною площею 4,4 кв. м, тераса літ. а-1, ганок літ. а, будівля вартової літ. Б-1 загальною площею 2,0 кв. м, шлагбаум № 1, мостіння І.

В порядку розподілу судових витрат стягнуто з ТОВ "КРОК" на користь ОСОБА_1 1
041,00 грн.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю та обґрунтованістю вимог позивача.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2011 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "КРОК" про визнання правочину дійсним та визнання права власності відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради судовий збір за звернення з апеляційною скаргою у розмірі 1 562,16 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що власником земельної ділянки, на якій розташоване вказане нерухоме майно, є Дніпровська міська рада, яку, як власника земельної ділянки та уповноважений орган, не було залучено судом до участі у справі, що є порушенням загального правила, встановленого частиною 2 статті 35 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення судового рішення). Крім того, автостоянка разом із земельною ділянкою вважаються однією річчю, а тому спірні приміщення не є окремим об'єктом нерухомого майна, на яке може виникати право власності.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, ТОВ "САЛЮТ - С", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а заочне рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга ТОВ "САЛЮТ - С" мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження не навів мотивів щодо поновлення Дніпровській міській раді пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги. Також, суд апеляційної інстанції не з'ясував питання про склад учасників судового процесу.

У вказаній касаційній скарзі зазначається, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції безпосередньо стосується прав та обов'язків ТОВ "САЛЮТ - С", як власника нерухомого майна - будівель та споруд автостоянки.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження не навів мотивів щодо поновлення Дніпровській міській радіпропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги. Також, суд апеляційної інстанції не з'ясував питання про склад учасників судового процесу.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги клопотання про відкладення судового засідання.

Доводи інших учасників справи

У січні 2021 року Дніпровська міська раданадіслала відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, а тому касаційні скарги підлягають залишенню без змін.

Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ТОВ "САЛЮТ - С", витребувано її з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1

09 грудня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 10 лютого 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 лютого 2021 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Калараш А. А., Литвиненко І. В., Петров Є. В.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Частиною 2 статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених Частиною 2 статті 415 ЦПК України, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному Частиною 2 статті 415 ЦПК України для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зупинення касаційного провадження у справі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2021 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 2-3887/2009 (провадження № 61-17369св20) за позовом ОСОБА_2 до Львівського міського відділу Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, Львівського міського управління земельних ресурсів про визнання права власності на спадщину у зв'язку:

- з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 листопада 2020 року у справі № 13/197-10, та конкретизувати висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 2-1678/05;

- існують різні підходи щодо застосування норм ЦПК України та ГПК України у відповідній редакції, у яких визначені строки апеляційного оскарження судових рішень. Зокрема, в одних випадках суди застосовують процесуальні норми, які були чинними станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, в інших - норми у редакції, які діяли на підставі Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства":

1) у справі № 2-1678/05 орган місцевого самоврядування у серпні 2016 року оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції від 21 березня 2015 року. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року вказала, що обґрунтованим є застосування апеляційним судом при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження абзацу третього частини 3 статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою), згідно з яким установлений преклюзивний річний строк на апеляційне оскарження судових рішень органом місцевого самоврядування;

2) у справі № 908/1141/15-г орган державної влади у вересні 2018 року оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції від 04 березня 2015 року.

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21 лютого 2019 року зазначив, що обґрунтованим є застосування апеляційним судом для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження абзацу третього частини 3 статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції), згідно з яким установлений преклюзивний річний строк на апеляційне оскарження судових рішень органом державної влади;

3) у справі № 2-2761/09 прокурор у жовтні 2018 року оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції від 26 серпня 2009 року. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 травня 2020 року вказав, що сплив на час подання апеляційної скарги передбаченого абзацом третім частини 3 статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) строку на апеляційне оскарження судового рішення унеможливлює його поновлення. До подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 11 червня 2020 року у справі № 2-о-192/2008, від 9 вересня 2020 року у справі № 2-о-72/08, а також Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 2-2761/09;

4) у справі № 13/197-10 орган місцевого самоврядування у червні 2020 року оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції від 25 серпня 2010 року. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11 червня 2020 року зазначив, що необґрунтованим є висновок апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.

Мотивував тим, що стаття 93 ГПК України (у редакції, чинній на час прийняття рішення суду першої інстанції та подання апеляційної скарги) не передбачала преклюзивного річного строку для органу місцевого самоврядування на апеляційне оскарження. Тому касаційний суд скасував ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження та передав справу на новий розгляд до цього ж суду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

- відповідно до пункту 13 Перехідних положень ЦПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу;

- відповідно до частин 1 , 2 статті 294 ЦПК України у редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції, заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції можна було подати протягом десяти днів з дня проголошення рішення; апеляційна скарга на рішення суду подавалася протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження; заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишалися без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знаходив підстав для поновлення строку, про що постановляв ухвалу;

- частина 1 статті 294 ЦПК України у редакції, чинній станом на 14 грудня 2017 року визначала, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення; особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, могли подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення;

- згідно з частиною 1 статті 72 ЦПК України у редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції, та частиною 1 статті 126 чинної редакції ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом;

- ЦПК України (зокрема стаття 297) у редакції, чинній на момент ухвалення судом першої інстанції рішення, не встановлював преклюзивного строкудля подання прокурором, органом державної влади чи органом місцевого самоврядування апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції;

- однак абзац третій частини 3 статті 297 ЦПК України у редакції ~law25~ передбачав, що незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляв у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення. Вказаний припис набрав чинності 15 січня 2012 року і діяв до 14 грудня 2017 року. Його метою було створення механізму, який мав гарантувати незмінюваність судових рішень, усунення можливостей зловживань правом на поновлення строків для звернення до суду щодо перегляду судових рішень, а також уникнення ситуацій, коли судове рішення переглядається через значний проміжок часу з моменту набрання ним законної сили.

Близькі за змістом зміни на підставі ~law26~ були внесені до частини 2 статті 93 ГПК України (щодо повернення апеляційної скарги, поданої прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення).

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 24 березня 2021 року прийнято до розгляду справу за позовом ОСОБА_2 до Львівського міського відділу Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, Львівського міського управління земельних ресурсів про визнання права власності на спадщину за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 липня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року (провадження № 14-36цс21).

У справі, яка переглядається, правовідносини є подібними тим, що є предметом спору у справі № 2-3887/2009 (провадження № 61-17369св20, № 14-36цс21).

Пунктом 10 частини 1 статті 252 ЦПК України передбачено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пункту 14 частини 1 статті 253 ЦПК України до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Ураховуючи, що вирішення питання стосовно різного підходу до застосування Верховним Судом пункту 13 Перехідних положень ЦПК України та ГПК України, а також присічного річного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення прокурором, органом державної влади чи органом місцевого самоврядування (поновлення строку на апеляційне оскарження), визначення редакції процесуального закону, який підлягає застосуванню при поданні після 15 грудня 2017 року апеляційної скарги на судові рішення, ухваленні до 15 січня 2012 року має важливе значення для розгляду зазначеної справи, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21).

Крім того, 05 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника Дніпровської міської ради про надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи та відкладення її розгляду. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що вказане клопотання в частині відкладення розгляду справи не може бути задоволене, оскільки ухвали Верховного Суду від 10 лютого 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику в судове засідання учасників справи. Зупинення провадження у справі не створює перешкод для представника ознайомитися з матеріалами цивільної справи.

Керуючись статтями 252, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.

Зупинити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "КРОК" про визнання правочину дійсним та визнання права власності.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш І. В. Литвиненко Є. В. Петров