Постанова

Іменем України

06 березня 2018 року

місто Київ

справа № 212/9701/13-ц

провадження № 61-1433св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О. Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

заявник (відповідач) - Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг",

третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Митрофанової Л. В., Барильської А. П., Михайлів Л. В. від 06 жовтня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року відповідач у цивільній справі, Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг"), звернулося до суду із заявою про поворот виконання судового рішення, в якій просило зобов'язати ОСОБА_2 повернути ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" виплачені грошові кошти у сумі 108 238,02 грн.

Заявник на обґрунтування своїх вимог посилався на те, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено; стягнуто з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь ОСОБА_2 108
238,02 грн в рахунок відшкодування збитків, завданих неправомірною відмовою в складанні акту про нещасний випадок на виробництві; здійснено розподіл судових витрат. На виконання зазначеного рішення 16 жовтня 2014 року ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" перераховано стягнуту суму на користь ОСОБА_2

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2015 року залишено без змін рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 серпня 2014 року, яким у позові відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 листопада 2015 року, ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2015 року - залишена без змін.

У зв'язку з наведеним ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" просило здійснити поворот виконання рішення суду, стягнути грошові кошти, виплачені ОСОБА_2 на підставі рішення суду, що скасоване.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 липня 2016 року заяву ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" задоволено; у порядку повороту виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" грошові кошти у сумі 108 238,02 грн.

Задовольняючи заяву ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про поворот виконання рішення апеляційного суду від 17 вересня 2014 року, суд першої інстанції керувався статтями 380, 381 ЦПК України й виходив з існування обов'язку повернути відповідачеві безпідставно стягнуті з нього грошові кошти за скасованим судовим рішенням.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2016 року ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 липня 2016 року скасовано та постановлено нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви, апеляційний суд виходив із того, що положення частини 2 статті 382 ЦПК України не можуть застосовуватись під час вирішення за наведеною заявою про поворот виконання рішення суду, оскільки предметом спору у цій справі була вимога про стягнення виплат, що випливають з трудових правовідносин, а обставини про те, що рішення судів ухвалено на підставі підроблених документів або на завідомо неправдивих відомостях позивача, судами не встановлено.

Заявник, ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", 04 листопада 2016 року подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга містить доводи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, що предметом судового розгляду позову ОСОБА_2 була вимога щодо стягнення збитків, завданих у зв'язку з неотриманням потерпілим щомісячних страхованих виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. З урахуванням наведеного, спір між ОСОБА_2 та ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" є спором щодо відшкодування шкоди, пов'язаної з неотримання страхових виплат та визначенням часу виникнення права на такі виплати. Це свідчить про те, що правила частини 2 статті 382 ЦПК Українине поширюють свою дію на випадки скасування судових рішень про стягнення страхових, за своєю правовою природою, виплат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2016 року у справі відкрито касаційне провадження, ухвалою від 05 жовтня 2017 року цивільну справу за заявою ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про поворот виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, про стягнення збитків, завданих неправомірними діями, призначено до судового розгляду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України 2017 року), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження 28 грудня 2017 року передано до Верховного Суду.

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив висновки, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Під час визначення меж розгляду справи судом касаційної інстанції підлягають застосуванню правила статті 400 ЦПК України, відповідно до якої під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року №1618-IV (далі - ЦПК 2004 року), згідно з якою рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2014 року рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 серпня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнуто з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на його користь 108 238,02 грн в рахунок відшкодування збитків, завданих неправомірною відмовою в складанні акту про нещасний випадок на виробництві.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2015 року залишено без змін рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 серпня 2014 року, яким у позові відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 листопада 2015 року ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2015 року - залишена без змін.

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції від 27 жовтня 2014 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 212/9701, виданого 17 вересня 2014 року про стягнення з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь ОСОБА_2 збитків в розмірі 108 238,02 грн, закінчено у зв'язку зі сплатою суми боргу у повному обсязі. Виконавчий лист був повернутий до суду. Це також підтверджується платіжним дорученням від 16 жовтня 2014 року № 06-34653 на суму 108 238,02 грн.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011, поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).

Відповідно до частини 2 статті 380 ЦПК України 2004 року, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

Згідно з частиною 1 статті 381 ЦПК України 2004 року, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про повернення стягненого з нього за скасованим рішенням майна розглядається судом, у якому перебуває справа.

У частині 2 статті 382 ЦПК України 2004 року передбачено, зокрема, що у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Судами встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області від 08 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28 вересня 2012 року, встановлено факт отримання ОСОБА_2 виробничої травми, що мала місце 02 січня 2010 року під час виконання трудових обов'язків; визнано недійсним та скасовано акт нещасного випадку на виробництві від 03 лютого 2010 року; зобов'язано ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" скласти акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 та видати направлення для проходження МСЕК для встановлення відсотку втрати професійної працездатності.

Відповідачем на виконання зазначеного рішення суду складено акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 14 грудня 2012 року (а. с.20-24) та акт проведення розслідування нещасного випадку, що стався 02 січня 2010 року від 14 грудня 2012 року (а. с.15-19), а також видано позивачеві направлення для проходження МСЕК, згідно з висновком якого від 16 січня 2013 року йому встановлено 50% втрати професійної працездатності безстроково з 14 січня 2013 року у зв'язку з виробничою травмою (а. с. 25). Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК від 16 січня 2013 року ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності та визначено 50 % непрацездатності з 14 січня 2013 року.

Рішення апеляційного суду, на виконання якого здійснено оспорювану виплату, про поворот якої просить заявник, ґрунтувалося на тому, що у разі своєчасного складання ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" акта про нещасний випадок на виробництві, який трапився 02 січня 2010 року під час виконання ОСОБА_2 трудових обов'язків, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві було б значно раніше призначено щомісячні страхові виплати, ніж було здійснено фактично. Правовою підставою такого рішення суду були положення статті 22 Цивільного кодексу України про збитки, визначені як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (том І а. с. 115-116). Отже, виплати грошових сум позивачу, що здійснено на підставі рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2014 року, не є виплатами з оплати праці, а так само не є іншими виплатами, що випливають з трудових відносин. Такі виплати судом апеляційної інстанції визначені саме збитки, що за своєю правовою природою є втратами цивільно-правового характеру, що підлягають стягненню за правилами статті 22 ЦК України. За визначенням суду апеляційної інстанції, такі виплати не є виплатами, що є похідними з реалізації трудових відносин. Додатково судами враховано, що в трудовому законодавстві не передбачено такого виду відповідальності за несвоєчасне виконання роботодавцем обов'язку щодо складання акта про нещасний випадок на виробництві.

Верховний Суд у визначенні правової природи виплати, про поворот якої просить заявник, має керуватися висновками того суду, яким їх стягнуто.

Таким чином, Верховний Суд не погоджується з висновками апеляційного суду про те, що правовідносини у цій справі з приводу відшкодування збитків, завданих неправомірними діями, випливають та прямо пов'язані з трудовими правовідносинами, оскільки рішення апеляційного суду (на виконання якого й була стягнута оспорювана сума) ґрунтувалося не на нормах трудового права.

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції помилково визначив предмет спору та правову природу стягнутих виплат, в результаті чого неправильно застосував положення частини 2 статті 382 ЦПК України 2004 року, відмовивши в повороті виконання рішення.

Правового значення не має той факт, що скасування рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2014 року відбулось з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права, судами не встановлено підроблення позивачем документів або наданням ним завідомо неправдивих відомостей, що стало підставою ухвалення рішення суду.

Установлені судом апеляційної інстанції обставини не спростовують відповідні доводи касаційної скарги щодо застосування повороту виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2014 року.

З огляду на наведене, Верховний Суд зробив висновок, що суд апеляційної інстанції помилково скасував ухвалу суду першої інстанції, яка відповідає закону, ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2016 року підлягає скасуванню судом касаційної інстанції, а ухвала Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 липня 2016 року - залишенню без змін.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2016 року скасувати, залишити без змін ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 липня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов

С. О. Погрібний

О. В. Ступак