Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.02.2020 року у справі №759/10617/18

Ухвала

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 759/10617/18

провадження № 61-2787ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником Петрик Сергієм Анатолійовичем, на рішення Святошинсь-кого районного суду м. Києва від 01 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - ПрАТ "СК "АХА Страхування") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Позов мотивовано тим, що 21 липня 2016 року між ПрАТ "СК "АХА Страхування" та ОСОБА_2. було укладено договір добровільного комплексного страхування майна, відповідальності та від нещасного випадку № л49720ик6, предметом якого була квартира № 47 по вулиці Булгакова, 5 у м. Києві, яка належить останньому на праві власності. 21 червня 2017 року трапився страховий випадок, в результаті прориву труби холодного водопостачання в квартирі АДРЕСА_1 було пошкоджено застраховане майно. За наслідком страхового випадку ПрАТ "СК "АХА Страхування" 19 серпня 2017 року здійснило виплату страхового відшкодування страхувальнику в розмірі 96 375 грн.

Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від відшкодування шкоди, позивач просив стягнути з нього в порядку регресу сплачене страхове відшкодування у сумі 96 375 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2019 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "СК "АХА Страхування" за заподіяні збитки 96
375 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2019 року залишено без змін.

07 лютого 2020 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) ОСОБА_1 через представника Петрика С. А. засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1, яка подана 07 лютого 2020 року представником Петрик С. А., на рішення Святошинсь-кого районного суду м.

Києва від 01 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 96 375 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на час подання касаційної скарги (2 102 грн * 100 = 210 200 грн, де 2 102 грн - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік").

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом

1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником Петрик Сергієм Анатолійовичем, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Коротенко