Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.12.2024 року у справі №629/4083/19
Ухвала КЦС ВП від 11.08.2020 року у справі №629/4083/19

УХВАЛА

10 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 629/4083/19

провадження № 61-10387ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу Селянського (фермерського) Господарства "Костюченко Миколи Івановича" на постанову Харківського апеляційного суду від 17 червня 2020 року за клопотанням ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом Селянського (фермерського) Господарства "Костюченко Миколи Івановича" до ОСОБА_1 про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

До Лозівського міськрайонного суду Харківської області надійшло клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позов Селянського (фермерського) Господарства "Костюченко Миколи Івановича" до ОСОБА_1 про стягнення збитків.

В обґрунтування клопотання зазначено, що в провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області перебуває цивільна справа №629/4083/19 за позовом "Селянського (фермерського) господарства Костюченко Миколи Івановича" до ОСОБА_1 про стягнення збитків.

12 грудня 2019 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області по справі № 629/4083/19 (провадження № 2-з/629/21/19) частково задоволено заяву позивача та винесено ухвалу, якою накладено арешт та заборонено відчуження майна, що належить ОСОБА_1, а саме: зерносховище літ. "Д", загальною площею 831,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1; центральна кладова цегл. літ. "Л", загальною площею 159,6 кв. м., вагова цегл. літ. "В", загальною площею 32,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці Смирнівської сільської ради Лозівського району Харківської області.

Вважає, що вищевказані заходи забезпечення позову, накладені ухвалою суду, мають бути скасовані, оскільки суд не оцінив обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з'ясував співрозмірності виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, не оцінив рівноцінності заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтував необхідності вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права та доводи заявника, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співрозмірним із предметом спору.

Крім того, зауважив, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували неможливість виконання рішення суду по справі з боку відповідача - у випадку задоволення позову, та в матеріалах справи також відсутні докази взаємозв'язку заходів забезпечення позову з уявними ризиками та гарантіями виконання рішення суду. Суд не визначив, яким саме чином пов'язані заходи забезпечення позову і предмет позовної вимоги, та яка саме існує імовірність ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову. Крім того, ОСОБА_1 є засновником ТОВ Компанія "БОТіК", для реалізації господарської діяльності якого використовується в тому числі і нерухоме майно, на яке накладено арешт, відтак заборони, встановлені ухвалою суду, можуть в подальшому негативно вплинути і безпосередньо на діяльність ТОВ
Компанія "БОТіК".

У зв'язку з чим просив суд скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 грудня 2019 року.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 лютого 2020 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову - відмовлено.

Відмовляючи задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що судом було обґрунтовано вжито заходи щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача та спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду у зв'язку із чим підстави для скасування таких заходів забезпечення позову відсутні.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та просив скасувати ухвалу суду, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про скасування заходів забезпечення позову в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 червня 2020 року Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 лютого 2020 року - скасовано в частині відмови у скасуванні заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_1, а саме: зерносховище літ. "Д", загальною площею 831,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1; центральна кладова цегл. літ. "Л", загальною площею 159,6 кв. м., вагова цегл. літ. "В", загальною площею 32,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці Смирнівської сільської ради Лозівського району Харківської області.

Заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову задоволено частково.

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 грудня 2019 року, в частині накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_1, а саме: зерносховище літ. "Д", загальною площею 831,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1; центральна кладова цегл. літ. "Л ", загальною площею 159,6 кв. м., вагова цегл. літ. "В", загальною площею 32,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці Смирнівської сільської ради Лозівського району Харківської області.

Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 лютого 2020 року в частині відмови у скасуванні заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження - залишено без змін.

Апеляційний суд вважав, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на майна, що належить ОСОБА_1 не є недоцільним та не співмірним із позовними вимогами.

16 червня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Селянського (фермерського) Господарства "Костюченко Миколи Івановича" на постанову Харківського апеляційного суду від 17 червня 2020 року, в якій просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, скасовуючи заходи забезпечення позову, не врахував інтереси позивача, а саме, щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду у зв'язку із чим підстави для скасування таких заходів забезпечення позову відсутні.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктів 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Положеннями пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України та пункту 9 частини 3 статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення - у випадках, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статтею 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Забезпечення позову - це вжиття комплексу заходів цивільного процесуального характеру, направлених на припинення дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Вжиття цих заходів має гарантувати реалізацію позовних вимог у разі задоволення позову і застосовуються лише до позовів про визнання та про присудження.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

В силу вимог частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У разі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду з питанням скасування заходів забезпечення позову.

Так, згідно частин 1, 2 статті 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь Селянське (фермерське) господарство "Костюченко Миколи Івановича завданих збитків 1 807 164грн. в якості відшкодування вартості насіння соняшнику вагою 167330 кг.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 грудня 2019 року заяву про забезпечення позову СФГ "Костюченко Миколи Івановича" до ОСОБА_1 про стягнення збитків з ціною позову 1807164 грн. задоволено частково. Накладено арешт та заборонено відчуження майна, що належить ОСОБА_1, а саме: зерносховище літ. "Д", загальною площею 831,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1; центральна кладова цегл. літ. "Л ", загальною площею 159,6 кв. м., вагова цегл. літ. "В", загальною площею 32,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно копії інформації суб'єкта оціночної діяльності № 1032/18 ОСОБА_3 середня вартість об'єкта нерухомості станом на 24 жовтня 2019 року: зерносховище літ. "Д", загальною площею 831,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 на момент моніторингу становить 707400 гривень; центральна кладова літ. "Л", загальною площею 159,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 на момент моніторингу становить 135800 гривень; вагова літ. "В", загальною площею 32,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 на момент моніторингу становить 27 300 грн.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, а саме, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на зерносховище літ. "Д", загальною площею 831,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1; центральна кладова цегл. літ. "Л", загальною площею 159,6 кв. м., вагова цегл. літ. "В", загальною площею 32,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці Смирнівської сільської ради Лозівського району Харківської області є недоцільним та не співмірним із позовними вимогами.

Апеляційний суд, обґрунтовано зазначав, що при вирішенні цього питання, що серед передбачених ч.1 ст.150 ЦПК України видів забезпечення позову такий вид як накладення арешту є крайнім заходом забезпечення позову, для застосування якого ні матеріали справи, а ні викладені в заяві про забезпечення позову доводи позивача не містять достатніх даних.

Отже, є обґрунтований висновок суду апеляційної інстанції, що спосіб забезпечення позову у вигляді арешту на вказане майно, яке не є предметом спору, не можна визнати співмірним із заявленими позовними вимогами в розумінні ч.3 ст. 150 ЦПК України, оскільки порушує права відповідача на користування майном, власником якого на даний час він є.

Крім того, апеляційний суд дослідивши всі матеріали справи прийшов до вірного висновку, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач має доходи, або інше необтяжене майно, за рахунок вартості якого можливо буде виконати рішення у разі задоволення позову, тому підстав для скасування решти заходів забезпечення позову не вбачається.

Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності та неправильності.

За правилом статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційну скаргу Селянського (фермерського) Господарства "Костюченко Миколи Івановича" на постанову Харківського апеляційного суду від 17 червня 2020 року за клопотанням ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом Селянського (фермерського) Господарства "Костюченко Миколи Івановича" до ОСОБА_1 про стягнення збитків відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров