Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.03.2019 року у справі №641/978/18

Ухвала

11 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 641/978/18

провадження № 61-2526ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерної компанії "Харківобленерго" про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив зобов'язати відповідача поновити електропостачання за адресою: м. Харків, вул. Данилевського 22,7 під'їзд, поновити на абонентському обліку лічильник та здійснити за власний рахунок періодичну повірку в тому числі транспортування та монтаж лічильника електропостачання № 65109849 у приміщенні позивача за адресою: АДРЕСА_1

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що 17 січня 2006 року між ним та відповідачем було укладено договір на постачання електричної енергії № 023593.

Відповідно до умов даного договору постачальник, постачає електричну енергію споживачу, а останній сплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору. Починаючи із жовтня 2017 року на адресу позивача від відповідача почали надходити акти-вимоги про необхідність проведення планової повірки приладу обліку електричної енергії № 65109849 встановленого за адресою: АДРЕСА_1 Однак, позивач вважає, що такі вимоги не узгоджуються із чинним законодавством України, зокрема ст. 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", пунктом шостим Постанови Кабінету Міністрів України від 08 липня 2015 № 474 "Порядок подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт", а також Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 червня 2018 року позов задоволено.

Зобов'язано Акціонерну компанію "Харківобленерго" поновити постачання електричної енергії ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 Зобов'язано Акціонерну компанію "Харківобленерго" поновити на абонентському обліку лічильник електропостачання № 65109849 тип Ц - Э6807Б 3/2009 який встановлений у приміщенні що належить ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 Зобов'язано Акціонерну компанію "Харківобленерго" здійснити за власний рахунок періодичну повірку в тому числі демонтаж транспортування та монтаж лічильника електропостачання № 65109849 тип ЦЭ6807Б 3/2009 який встановлений у приміщенні, яке належить ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 червня 2018 року скасовано, постановлено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у даній справі є поновлення електропостачання поновлення на абонентському обліку лічильника та здійснення за власний рахунок періодичної повірки в тому числі транспортування та монтаж лічильника електропостачання № 65109849 у приміщенні заявника.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Судове рішення апеляційного суду ухвалено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", тобто після 15 грудня 2017 року.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для її розгляду судом касаційної інстанції, оскільки такий розгляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерної компанії "Харківобленерго" про захист прав споживачів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. П. Штелик