Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.06.2021 року у справі №359/6459/20

Ухвала

07 червня 2021 року

м. Київ

справа № 359/6459/20

провадження № 61-9159ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями державних органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з держави в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області на свою користь 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 23 квітня 2020 року інспектором Бориспільського відділу поліції було складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На підставі зазначеного протоколу постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2020 року його було визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2020 року скасовано, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Внаслідок незаконних дій працівників Бориспільського відділу поліції його незаконно було притягнуто до адміністративної відповідальності, чим заподіяно йому моральних страждань, які полягали в переживаннях щодо розголосу події адміністративного правопорушення за місцем його проживання та місцем роботи, у зв'язку з побоюванням громадського осуду, позбавленням можливості користуватися спеціальним правом щодо керування транспортним засобом, постійними переживаннями та витрачанням додаткових зусиль на організацію життя, фізичних стражданнях, необхідністю нести витрати на правову допомогу.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2020 року позов залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2020 року скасовано і ухвалено нове судове рішення такого змісту. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 1
000 грн на відшкодування моральної шкоди. Судові витрати у вигляді судового збору компенсовано за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

31 травня 2021 року Головне управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУ НП в Київській області) подало засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.

Ціна позову в цій справі становить 5 000 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн). Тобто справа № 359/6459/20 є малозначною в силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Посилання ГУ НП в Київській області на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18 не заслуговує на увагу, оскільки встановленні у вказаній справі обставини не є подібними до обставин, встановлених судами попередніх інстанцій в цій справі. Так, у справі № 312/262/18 встановлено, що позивач не був притягнутий до адміністративної відповідальності, так як місцевий суд закрив адміністративне провадження відносно нього у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Натомість в цій справі встановлено, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності постановою місцевого суду, яку було скасовано судом апеляційної інстанції, а провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Крім того, посилання заявника на неврахування судом висновків, викладених в постанові Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який в розумінні підпунктів а)-г) пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Судова практика щодо розгляду справ за подібних правовідносин є сталою, а касаційна скарга ГУ НП в Київській області не містить посилань на неоднакове застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, що б вказувало на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер і предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями державних органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко