Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.06.2020 року у справі №201/7370/18

Ухвала

28 травня 2020 року

м. Київ

справа № 201/7370/18

провадження № 61-8041ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 09 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального вищого навчального закладу "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпропетровської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу від 29 березня 2018 року № 40-к про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального вищого навчального закладу "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпропетровської обласної ради (далі - КВНЗ "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпропетровської обласної ради) про скасування наказу від 29 березня 2018 року № 40-к про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи його тим, що вона була поновлена на посаді практичного психолога у КВНЗ "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпропетровської обласної ради рішенням суду із погіршенням умов праці, із наказом від 29 березня 2018 року № 40-к про притягнення до дисциплінарної відповідальності не погоджується, вважає його незаконним та виданим з надуманих та штучних підстав, зазначає, що у день проведення Педагогічної ради КВНЗ "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпропетровської обласної ради брала участь у судовому засіданні, стверджує, що є викривачем корупційної діяльності, користується імунітетом, передбаченим статтею 53 Закону України "Про запобігання корупції", зазначає, що діями відповідача їй було завдано моральних страждань.

Посилаючись на зазначене, позивач просила суд скасувати наказ КВНЗ "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпропетровської обласної ради від 29 березня 2018 року № 40-к, стягнути у відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року.

Положенням пункту 9 частини 3 статті 2 ЦПК Українизакріплено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Однак, таке право на касаційне оскарження не є абсолютним та безумовним, скаржник зобов'язаний обґрунтувати причини такого звернення, що дозволяють ініціювати проведення судового розгляду справи в третій раз.

Так, у положенні частини "с" статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, акцентується увага на тому, що скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages
Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено.

Всі мотивування особи, яка подає касаційну скаргу, вже були предметом розгляду в судах двох інстанцій і не потребують додаткового перегляду.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК Українирозташована у розділі "Загальні положення" частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому суд дослідив та взяв до уваги предмет позову, складність справи, ціну позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, значення справи для сторін і суспільства.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму дляпрацездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для обов'язкового скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що судові рішення, які оскаржуються, прийняті у малозначній справі, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального вищого навчального закладу "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпропетровської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу від 29 березня 2018 року № 40-к про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко