Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.02.2019 року у справі №754/8085/18

Ухвала

Іменем України

28 січня 2019 року

м. Київ

справа № 754/8085/18

провадження № 61-1107 ск19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), СинельниковаЄ. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 02 серпня 2018 року у складі судді Грегуля О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року у складі колегії суддів:

Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А., про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 1 662 953,99 грн, у якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачам, посилаючись на те, що останні можуть вчинити дії, які у подальшому можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02 серпня 2018 року заяву ОСОБА_5 задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_4, а саме: квартиру АДРЕСА_3; 1/6 частину квартири АДРЕСА_1; земельні ділянки за адресою: Київська область, Володарський район, сільська рада Логвинська (кадастровий номер НОМЕР_1 та НОМЕР_2); будинок за адресою: АДРЕСА_4; квартиру АДРЕСА_2.

Накладено арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_6: 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.

Ухвала суду мотивована тим, що обраний позивачем вид забезпечення позову є обгрунтованим, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 02 серпня 2018 року в частині накладення арешту на земельні ділянки за адресою: Київська область, Володарський район, сільська рада Логвинська (кадастровий номер НОМЕР_1 та НОМЕР_2); будинок за адресою: АДРЕСА_4; квартиру АДРЕСА_2 скасовано, та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. У решті ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду мотивована тим, що зміст заяви та обрані заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими ОСОБА_5 позовними вимогами, оскільки не вжиття таких заходів забезпечення позову як накладення арешту на все нерухоме майно в межах цієї цивільної справи жодним чином не вплине на виконання можливого рішення суду про стягнення заборгованості за договором позики та не утруднить його виконання.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішенняв частині відмови у скасуванні арешту та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що заявником не надано доказів на підтвердження наявності реальної загрози невиконання або ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

У касаційній скарзі, заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень посилаючись на те, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції отримано 09 січня 2019 року, що підтверджується відповідними доказами.

Клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню, оскільки обставини, на які посилається заявник, свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необгрунтованість, з огляду на таке.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).

Встановивши, що предметом позову є стягнення з відповідачів 1 662 953,99 грн за договором позики, суди дійшли вірного висновку про необхідність забезпечення виконання ймовірного судового рішення шляхом накладення арешту на належне відповідачам майно. При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що суд першої інстанції, забезпечуючи позов про стягнення заборгованості за договором позики, всупереч положень частини 2 статті 149 ЦПК України, не дослідив питання співмірності вжитих судом заходів забезпечення позову і заявлених ОСОБА_5 позовних вимог, тому обгрунтовано зменшив обсяг арештованого для забезпечення позову майна.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга, подана на ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, якими вирішено лише процесуальне питання, є необґрунтованою. Правильне застосовування норм статей 149, 150 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 390, пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 02 серпня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 10 травня 2018 року та постанови Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2018 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 02 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта