Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.04.2020 року у справі №295/12513/18

УХВАЛА

Іменем України

06 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 295/12513/18

провадження № 61-11162ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 22 червня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Служби у справах дітей Житомирської міської ради, Служби у справах дітей та сім'ї Київської міської державної адміністрації, Боярської міської ради, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

У березні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, треті особи: Служби у справах дітей Житомирської міської ради, Служби у справах дітей та сім'ї Київської міської державної адміністрації, Боярської міської ради, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про визначення місця проживання дитини.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Змінено розмір аліментів, що стягуються на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3, з 600,00 грн до 1 800,00 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до її повноліття.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 22 червня 2020 року рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини задоволено частково.

Визначено місце проживання малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю ОСОБА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

24 липня 2020 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 22 червня 2020 року.

Рішення апеляційного суду оскаржується в частині зміни розміру аліментів, у іншій частині рішення суду апеляційної інстанції не оскаржується, а тому касаційним судом не переглядається.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі-Закон № 460-IX).

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції ~law23~.

Відповідно до частини 1 статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частини 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

За змістом пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою з таких підстав.

Згідно з частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частина 1 статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною 2 та 3 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини 2 статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість змінити раніше встановлений розмір аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Стаття 192 СК України.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зміни розміру аліментів, встановивши, що заявником не надано доказів на підтвердження факту покращення матеріального стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення аліментів та погіршення стану позивача, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про зміну розміру аліментів.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 22 червня 2020 року в частині про зміну розміру аліментів та відмову у відкритті касаційного провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України, оскільки Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18 уже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Керуючись частиною 1 , пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 22 червня

2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська