Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.08.2018 року у справі №638/17561/16

Ухвала

20 липня 2018 року

м. Київ

справа № 638/17561/16

провадження № 61-39946ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 1 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 8 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про захист прав споживача, зобов'язання вчинити певні дії та анулювання несанкціонованого овердрафту,

ВСТАНОВИВ:

4 липня 2018 року подана до Верховного Суду вказана касаційна скарга.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, у якому просила зобов'язати банк припинити нарахування несанкціонованого овердрафту за відкритим на її ім'я поточним (мультивалютним) рахунком № НОМЕР_1 і анулювати заборгованість перед банком у вигляді несанкціонованого овердрафту в загальному розмірі 28 382,00 гривень, з яких 14 591,23 гривень - тіло заборгованості та 13 790,77 гривень - проценти і пеня, посилаючись на те, що при здійснені видаткових операцій за додатковою картою у валюті долар США на території Російської Федерації банком неправомірно застосовано завищений процент комісії за зняття грошових коштів, тому користувач додаткової картки звернувся до відділення банку із заявою про повернення грошових коштів з урахуванням застосованої комісії, проте, у зв'язку з тим, що сума списання коштів у гривневому еквіваленті перевищила суму повернення цих коштів, виник несанкціонований овердрафт, який позивач вважає незаконним та неправомірним.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 1 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 8 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 1 березня 2018 року - без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, керувався статями 627, 1071 ЦК України, положеннями Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та укладеного сторонами договору № 26205000088549/9820/Р щодо обслуговування на умовах пакету продуктів і послуг "Універсальний", зазначаючи, що нарахування комісії при здійсненні видаткових операцій за додатковою карткою здійснено у відповідності з Умовами банківського обслуговування фізичних осіб в АТ "Сбербанк Росії", тому при нарахуванні несанкціонованого овердрафту у зв'язку з перевищенням суми списаних коштів над сумою їх повернення відповідач умов укладеного із позивачем договору не порушив і неправомірних дій не допустив.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 6 статті 19 ЦПК України для цілей частиною 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 9 статті 19 ЦПК України для цілей частини 9 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року становить 1 762 гривні.

Предметом позову в даній справі є вимоги про зобов'язання банку припинити нарахування несанкціонованого овердрафту і про анулювання заборгованості у розмірі 28 382,00 гривень, що станом на 1 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,

Зазначена справа є справою незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції визнав цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять обґрунтувань випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року.

Оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення, прийняті у малозначній справі, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, ним не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 1 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 8 червня 2018 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко