Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.05.2019 року у справі №462/6436/18

Ухвала

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 462/6436/18

провадження № 61-8600ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 27 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що старшим слідчим СВ прокуратури Львівської області Олініченко В. І. велося досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140060004502

від 17 грудня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 194, частиною 1 статті 364, частиною 2 статті 365 КК України.

Понад два роки триває бездіяльність у даному кримінальному провадженні, що є протиправним та грубо порушує права позивача, як потерпілого. Слідчий Олініченко В. І. виніс постанову про відмову у визнанні його потерпілим у зазначеному провадженні, яка 15 лютого 2017 року була скасована Галицьким районним судом міста Львова. Надалі слідчим Олініченко В. І. була винесена постанова про закриття кримінального провадження № 12016140060004502 від 17 грудня 2016 року, яка 20 квітня 2018 року скасована Галицьким районним судом міста Львова з огляду на її передчасність.

Вважає незаконною та протиправною бездіяльність та дії слідчого Олініченко В. І.

Розмір моральної шкоду ОСОБА_1 оцінює в розмірі

25 000,00 грн, оскільки наведене негативно вплинуло на звичний ритм його життя.

Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 27 листопада

2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 21 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення залізничного районного суду міста Львова від 27 листопада

2018 року залишено без змін.

22 квітня 2019 року через засоби поштового зв'язку до Верховного Суду звернувся ОСОБА_1 з касаційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Залізничного районного суду міста Львова від 27 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 березня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 01 січня 2019 році встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 1 921,00
грн.

Предметом позову у справі № 462/6436/18 є: відшкодування на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 25 000,00 грн.

Таким чином ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 192 100,00 грн (1 921,00 грн х 100).

У касаційній скарзі відсутні посилання заявника на підстави, передбачені підпунктами "в ", "б ", "в ", "г" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу вимог закону, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v.
SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені судові рішення ухвалено у малозначній справі.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389 394 ЦПК України.

Оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскаржені судові рішення прийнято у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19 389 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 27 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило