Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.05.2019 року у справі №154/2946/18

Ухвала

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 154/2946/18

провадження № 61-8729ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 січня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 14 березня 2019 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2018 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут" (далі - ОСББ "Добробут") звернулося до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСББ "Добробут" є неприбутковою організацією та балансоутримувачем батоквартирного будинку № АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, яке знаходиться у вказаному будинку. В даному приміщенні розміщений магазин - гуртівня (торговий центр "Ірена"), загальною площею 261 кв. м.

Відповідач відмовляється від сплати членських внесків і платежів, обов'язок із сплати яких визначений статутом ОСББ "Добробут" та чинним законодавством України, у зв'язку з чим за період з 01 листопада 2015 року по 26 жовтня 2018 року утворилась заборгованість у розмірі 14 743,08 грн.

З урахуванням викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 01 листопада 2015 року по 26 жовтня 2018 року - витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території у розмірі 14 743,08 грн, а також 1 208,53 грн інфляційних втрат та 595,33 грн - 3% річних від простроченої суми зобов'язання, а також судових витрат.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 січня 2019 року позов ОСББ "Добробут" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено повністю.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСББ "Добробут" заборгованість за період з 01 листопада 2015 року по 26 жовтня 2018 року - витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у розмірі 14 743,08 грн суми основного боргу, а також 1 208,53 грн - інфляційних втрат, та 595,33 грн - 3 % річних від простроченої суми зобов'язання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Добробут" витрати із сплати судового збору в розмірі 1 762,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 2 012,50 грн.

Постановою апеляційного суду Волинської області від 14 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 січня 2019 року залишено без змін.

26 квітня 2019 року через засоби поштового зв'язку до Верховного Суду звернулася ОСОБА_1 з касаційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 січня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 14 березня 2019 року, провадження у справі закрити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 01 січня 2019 році встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 1 921,00
грн.

Предметом позову у справі № 154/2946/18 є: стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСББ "Добробут" заборгованості - витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території у розмірі 14 743,08 грн, а також 1 208,53 грн - інфляційних втрат, та 595,33 грн - 3 % річних від простроченої суми зобов'язання.

Таким чином ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 192 100,00 грн (1 921,00 грн х 100).

Малозначна справа є такою в силу вимог закону, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v.
SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені судові рішення ухвалені у малозначній справі.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскаржене судове рішення прийнято у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, які не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 січня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 14 березня 2019 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило