Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.04.2020 року у справі №415/2919/19

Ухвала

20 березня 2020 року

м. Київ

справа № 415/2919/19

провадження № 61-3926ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 07 листопада 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", Банк) звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 07 липня 2008 року в сумі 11
817,81 грн, з яких: 4 517,30 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2 115,68

грн- заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3 783,98 грн - заборгованість за пенею, 600,00 грн- заборгованість за пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн, 250,00 грн - штраф (фіксована частина), 550,85 грн - штраф (процентна складова).

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 07 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року, позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 07 липня 2008 року у вигляді заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 402,08
грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 2 115,68 грн, судовий збір у розмірі 1 059,43 грн.

28 лютого 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 07 листопада 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Для цілей ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (пункт 1 частини 6 , частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі становить 11 817,81 грн, яка станом на 1 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102*100=210 200).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону за ціною позову.

Разом з тим, касаційна скарга не містить мотивів про те, що оскаржувані судові рішення підпадають принаймні під один із випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.

Доводи заявника про те, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 є безпідставними, оскільки рішення судів попередніх інстанцій відповідають цим висновкам і суд апеляційної інстанції в постанові здійснив посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року.

Наведені заявником обставини, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки висновки судів попередніх інстанцій в цій справі не суперечать сформованій судовій практиці Верховного Суду при вирішенні спорів, що виникають з подібних правовідносин.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 07 листопада 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко