Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №295/59/17

Ухвала

23 березня 2020 року

м. Київ

справа № 295/59/17

провадження № 61-38987ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 9 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 7 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2018 року до Верховного Суду подана касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 9 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 7 лютого 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

Заявнику необхідно було надати докази того, що нею вживалися заходи, щоб дізнатися про стан відомого їй судового провадження, докази, які б підтверджували отримання копії оскаржуваної постанови саме 17 травня 2018 року, навести належні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази, які б їх підтверджували.

Копія ухвали Верховного Суду від 28 листопада 2018 року направлялася рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену ОСОБА_1 у касаційній скарзі.

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення разом із копією зазначеної ухвали повернено до касаційного суду без вручення адресату з незалежних від суду причин у зв'язку із "закінченням встановленого терміну зберігання".

Копія ухвали Верховного Суду від 28 листопада 2018 року повторно направлялася рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену ОСОБА_1 у касаційній скарзі.

13 березня 2020 року до касаційного суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, у якій заявник зазначила, що вона з 1996 року разом із хворою донькою з діагнозом "розсіяний склероз з періодичними приступами" проживає в Німеччині. Копії повної постанови апеляційного суду Житомирської області від 7 лютого 2018 року на зазначені нею адреси не надходили, таку постанову вона отримала в суді 17 травня 2018 року за її заявою від 14 травня 2018 року.

Заявник зазначає про те, що вона не користується мобільним телефоном та інтернетом, просить поновити їй строк на касаційне оскарження судових рішень як пропущений з поважних причин. Також ОСОБА_1 вказала, що докази, які б підтверджували отримання копії оскаржуваної постанови саме 17 травня 2018 року, нею додані до заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.

Вказані заявником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку.

Поважних причин за яких заявником не вчинялися жодні дії для своєчасного отримання копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та обставин, що перешкоджали отриманню копії повного тексту постанови суду протягом тривалого часу, заявником не зазначено.

Доводи ОСОБА_1, викладені у заяві про усунення недоліків касаційної скарги, є аналогічними доводам, викладеним у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження, поданою разом із касаційною скаргою. Такі підстави пропуску строку вже визнані неповажними ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року.

Крім того, заявником не надано жодних доказів, що підтверджують поважність причин пропуску строку касаційного оскарження, зокрема доказів, які підтверджують дату отримання копії повної постанови апеляційного суду Житомирської області від 7 лютого 2018 року.

Доводи ОСОБА_1 про те, що докази, які б підтверджували отримання копії оскаржуваної постанови саме 17 травня 2018 року, нею додані до заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, спростовуються матеріалами касаційного провадження, які вказаних доказів не містять.

З огляду на викладене, наведені заявником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Богунського районного суду м. Житомира від 9 листопада 2017 року та постанови апеляційного суду Житомирської області від 7 лютого 2018 року, не можуть бути визнанні судом поважними.

Особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, у тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України).

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, в аспекті дотримання принципу правової визначеності, який включає принцип остаточності судового рішення.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнанні судом неповажними.

Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наЗакон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 28 листопада 2018 року інших належних підстав для поновлення строку на касаційне оскарження заявником не наведено, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 394 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 9 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 7 лютого 2018 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко