Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.09.2019 року у справі №440/1419/18

Ухвала

28 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 440/1419/18

провадження № 61-15380ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Буського районного суду Львівської області від 27 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПП "Агро-Прогрес", третя особа - Задвір'янська сільська рада Буського району Львівської області, про самовільне захоплення земельної ділянки, стягнення майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з ПП "Агро-Прогрес" за самовільне захоплення земельної ділянки майнову шкоду у розмірі 4 500 грн та моральну шкоду у розмірі

10 000 грн.

Рішенням Буського районного суду Львівської області від 27 листопада

2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду

від 27 червня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП "Агро-Прогрес", третя особа - Задвір'янська сільська рада Буського району Львівської області, про самовільне захоплення земельної ділянки, стягнення майнової та моральної шкоди, відмовлено.

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, подана представником ОСОБА_2, на рішення Буського районного суду Львівської області від 27 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 червня 2019 року, у якій останній, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати

і передати справу на новий розгляд.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою

в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються

й на стадію касаційного провадження.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено що з 1 січня 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1
921 грн.

Ціна позову у даній справі становить 14 500 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн * 100 = 192 100 грн),

а тому справа є малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Буського районного суду Львівської області

від 27 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 27 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПП "Агро-Прогрес", третя особа - Задвір'янська сільська рада Буського району Львівської області, про самовільне захоплення земельної ділянки, стягнення майнової та моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснощоков