Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.06.2019 року у справі №263/3205/19

Ухвала

Іменем України

04 липня 2019 року

м. Київ

справа № 263/3205/19

провадження № 61-10747ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 08 травня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Чистової Ганни Олександрівни, заінтересовані особи: державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Чистова Ганна Олександрівна, ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - Центральний ВДВС м. Маріуполя) Чистової Г. О.

Скаргу обґрунтовує тим, що згідно з виконавчим документом, виданим Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області 21 грудня 2015 року у справі № 263/1707/15-ц, він зобов'язаний сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 22 жовтня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

Зазначає, що після фактичного припинення сімейних відносин та ведення спільного господарства у квітні 2017 року, він постійно перераховував кошти ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина, що підтверджується довідками державного виконавця, за якими заборгованість по аліментам відсутня.

Згодом ним було отримано довідку державного виконавця від 15 лютого 2019 року, в якій встановлено заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 7 650,17 грн.

Вказує, що ОСОБА_1 попросила державного виконавця не враховувати сплачені ним аліменти у квитанціях, в яких на зазначено слово "аліменти", зокрема, сплачені кошти у період часу з травня 2017 року по травень 2018 року.

У липні 2018 року ОСОБА_2 сплатив заборгованість за аліментами у розмірі 14
781,97 грн, яка утворилась за час його спільного проживання із ОСОБА_1 однією сім'єю до квітня 2017 року та саме з цього часу сторони домовились щодо постійного зазначення мети платежів у словах "аліменти".

Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просив суд визнати дії державного виконавця Центрального ВДВС м. Маріуполя Чистової Г. О. щодо нарахування заборгованості зі сплати аліментів на підставі виконавчого документа, виданого Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області 21 грудня 2015 року у справі № 263/1707/15-ц, за період часу з жовтня 2015 року по січень 2019 року у розмірі 7
650,17 грн неправомірними; зобов'язати державного виконавця Центрального ВДВС м.

Маріуполя Чистову Г. О. здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів на підставі вказаного виконавчого документа за період часу з жовтня 2015 року по січень 2019 року з урахуванням попередньо наданих державним виконавцем розрахунків та матеріалів виконавчого провадження; визнати відсутньою заборгованість зі сплати аліментів на підставі виконавчого документа, виданого Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області 21 грудня 2015 року у справі № 263/1707/15-ц за період часу з жовтня 2015 року по січень 2019 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 березня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Постановою Донецького апеляційного суду від 08 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 березня 2019 року скасовано.

Скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Центрального ВДВС м. Маріуполя Чистової Г. О. задоволено частково.

Визнано дії державного виконавця Центрального ВДВС м. Маріуполя Чистової Г. О., що полягають у нарахуванні заборгованості зі сплати аліментів на підставі виконавчого документа, виданого 21 грудня 2015 року у справі № 263/1707/15-ц за період часу з травня 2017 року по листопад 2017 року включно, за травень 2018 року неправомірними.

Зобов'язано державного виконавця Центрального ВДВС м. Маріуполя Чистову Г. О. здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів на підставі виконавчого документу, виданого 21 грудня 2015 року у справі № 263/1707/15-ц за період часу з травня 2017 року по листопад 2017 року включно, за травень 2018 року з урахуванням всіх наявних в матеріалах виконавчого провадження квитанцій про перерахування ОСОБА_2 грошових коштів ОСОБА_1.

У червні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 08 травня 2019 року.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, а саме запропоновано сплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору.

Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2019 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішенням, яким у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовити.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Частиною 1 статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Частиною 1 статті 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно із частиною 3 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем в порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Відповідно до частини 4 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику, зокрема, за заявою сторін виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 195 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Задовольняючи частково апеляційну скаргу ОСОБА_2 та скасовуючи ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 березня 2019 року, апеляційний суд, ухвалюючи нове судове рішення, вірно виходив із того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про виникнення між сторонами виконавчого провадження спору щодо розміру заборгованості по аліментам та необхідності вирішення такого спору судом у порядку позовного провадження, оскільки у даному випадку наявна незгода боржника з механізмом обчислення державним виконавцем заборгованості по аліментам.

Крім того, апеляційний суд вірно зазначив, що відмовляючи у задоволенні скарги в частині вимоги щодо визнання відсутньою заборгованості зі сплати аліментів на підставі виконавчого документа, виданого Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області 21 грудня 2015 року у справі № 263/1707/15-ц за період часу з жовтня 2015 року по січень 2019 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказане питання не відноситься до повноважень суду при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на зміст оскаржуваного судового рішення та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 08 травня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Чистової Ганни Олександрівни, заінтересовані особи: державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Чистова Ганна Олександрівна, ОСОБА_1, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк