Ухвала

04 лютого 2021 року

місто Київ

справа № 336/5622/18

провадження № 61-738ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасник справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", державний реєстратор виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради у Запорізькій області,

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на рішення Шевченківського районного суду м.

Запоріжжя від 07 серпня 2020 року у складі судді Щасливої О. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Бєлки В. Ю., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивачів

У вересні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ", банк), державного реєстратора виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради у Запорізькій області Зінченка Юрія Олексійовича (далі - державний реєстратор) про скасування рішення про державну реєстрацію права власності від 06 липня 2018 року, індексний номер 41928238, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради у Запорізькій області Зінченком Ю. О., запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 03 липня 2018 року № 26919353 про реєстрацію за банком права власності на квартиру АДРЕСА_1; поновити державну реєстрацію права власності за позивачами.

Позов обґрунтовано тим, що 05 червня 2008 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ "ПУМБ" кредитний договір на суму 57 000,00 дол. США, який забезпечений іпотекою належної позивачам на праві власності трикімнатної квартири АДРЕСА_1.

06 липня 2018 року державний реєстратор ухвалив рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за іпотекодержателем на підставі іпотечного застереження, про що здійснено відповідний запис у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Позивачі, посилаючись на те, що рішення державного реєстратора про перехід права власності на спірне майно до банку прийнято з порушенням вимог законодавства, зокрема Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", просили позов задовольнити.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, позов задоволено.

Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності від 06 липня 2018 року, індексний номер 41928238, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради у Запорізькій області Зінченком Ю. О., запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 03 липня 2018 року № 26919353 про реєстрацію за банком права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Поновлено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 в рівних частках, що становлять 1/3 частину квартири, за ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2.

Здійснено розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, встановивши, що спірна квартира передана в іпотеку в забезпечення виконання основного зобов'язання, встановленого договором від 05 червня 2008 року № 64603330 про отримання споживчого кредиту в іноземній валюті, зробив висновок, що на зазначене житлове приміщення не може бути примусово звернуто стягнення іпотекодержателем під час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

За наведених обставин державний реєстратор зобов'язаний був відмовити ПАТ "ПУМБ" у державній реєстрації права власності на спірну квартиру.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відхилив посилання банку на те, що державна реєстрація права власності за банком на спірну квартиру не є примусовим стягнення, яке відбувається під час здійснення виконавчого провадження, оскільки така дія обумовлена домовленістю сторін під час укладення договору іпотеки.

У таких висновках суд керувався тим, що перереєстрація права власності на нерухоме майно на підставі іпотечного застереження в силу статті 33 Закону України "Про іпотеку" є одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, що у цьому випадку здійснюється без врахування волевиявлення іпотекодавця, тобто є примусовим стягненням. Тому, підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог.

Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що введення тимчасового мораторію на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без його згоди на таке відчуження унеможливлює перехід права власності.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ПАТ "ПУМБ" 12 січня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалася тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом набуття банком права власності на спірну квартиру на підставі застереження, визначеного договором іпотеки, є законним та обґрунтованим, оскільки таке звернення відбулося не у примусовому порядку, а договірному.

За наведених обставини, заявник вважає посилання судів першої та апеляційної інстанцій на Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" безпідставним.

Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не застосував правовий висновок Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 464/8589/15-ц (провадження № 61-10874сво18). Відповідно до зазначеного висновку дія Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не поширюються на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку" на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі).

Також заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності банку, за наявності клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника. Вважає, що суд безпідставно всупереч нормам процесуального права відхилив клопотання.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Норми права, застосовані судом

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій (частина 3 статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Відповідно до частини 6 статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

На підставі аналізу змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, змісту оскаржуваних судових рішень Верховний Суд робить висновок, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Такий висновок суд зробив на підставі такого.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

05 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ "ПУМБ" укладений договір іпотеки, за умовами якого позичальник у забезпечення зобов'язання за кредитним договором від 05 червня 2008 року № 6460330 про отримання кредиту у розмірі 57 000,00 дол. США передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до пунктів 4.2,4.7 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим договором застережень про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки.

06 липня 2018 року державний реєстратор виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради у Запорізькій області Зінченко Ю. О. ухвалив рішення № 41928238 про реєстрацію права власності за банком права власності на зазначену квартиру.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті"; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Чинним законодавством передбачено порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулюваннязгідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України

"Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" передбачено, що протягом дії Пунктом 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Пунктом 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені Пунктом 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України "Про іпотеку").

Отже, у Законі України "Про іпотеку" безпосередньо зазначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі способи та порядок звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель.

Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Проте, Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" запроваджено тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20).

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутні підстави для відступу від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19) щодо застосування Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", які застосовано судами першої та апеляційної інстанції у цій справі (336/5622/18).

Враховуючи, що на квартиру АДРЕСА_2, яка використовується позивачами як місце постійного проживання, не може бути примусово звернуто стягнення на підставі дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", у тому числі й шляхом реєстрації права власності за ПАТ "ПУМБ" як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 05 червня 2008 року, укладеного в іноземній валюті, Верховний Суд визнає підставним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову.

Зазначені у касаційній скарзі доводи щодо неврахування, зокрема судом апеляційної інстанції правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 464/8589/15-ц (провадження № 61-10874сво18), є безпідставним, оскільки Велика Палата Верховного Суду у справі № 644/3116/18 виклала відмінний правовий висновок, що підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин.

Під час вирішення процесуального питання відкриття касаційного провадження Верховний Суд у складі цієї колегії суддів констатує, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме згаданий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, який мав на меті забезпечити розвиток права та формування єдиної правозастосовчої практики з вирішення справи, яка містить виключну правову проблему щодо застосування положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" за наявності іпотечного застереження, визначеного сторонами договору іпотеки.

Доводи касаційної скарги про безпідставне відхилення судом апеляційної інстанції клопотання ПАТ "ПУМБ" про відкладення апеляційного розгляду у зв'язку з хворобою представника Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши, що клопотання про відкладення розгляду справи надійшло від юридичної особи, яка не повідомила про неможливість направлення до суду іншої уповноваженої особи, зробив підставний висновок, що ПАТ "ПУМБ" реалізувало належні йому процесуальні права на власний розсуд, що не свідчить про їх порушення судом.

Верховний Суд констатує, що положеннями частини 1 статті 372 ЦПК України не передбачається підстав безумовного відкладення розгляду справи судом апеляційної інстанції за наявності клопотання сторони про це, разом з цим суд має дати оцінку доводам, викладеним у такому клопотанні з метою визначення поважності причин неявки учасника справи у судове засідання. За наведених обставин апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання представника ПАТ "ПУМБ" про відкладення розгляду справи.

Таким чином, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, постановленими з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи те, що касаційна скарга подана на підставі пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, тоді як Верховний Суд уже викладав висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частиною 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", державного реєстратора виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради у Запорізькій області про скасування реєстрації права власності і поновлення реєстрації права власності на нерухоме майновідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

О. В. Ступак

В. В. Яремко