Історія справи

Постанова ВССУ від 29.01.2025 року у справі №2-248/10
Постанова КЦС ВП від 20.08.2025 року у справі №2-248/10
Постанова КЦС ВП від 15.10.2025 року у справі №2-248/10
Ухвала КЦС ВП від 03.06.2019 року у справі №2-248/10

Ухвала

07 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 2-248/10

провадження № 61-12852ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Київського районного суду м.

Одеси від 24 травня 2018 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Київського районного суду м. Одеси від 24 травня 2018 року про заміну стягувача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на правонаступника ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" у цивільній справі №2-248/10 за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 638/22396/14-ц, у якій зроблено висновок про незаконність відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами фізичній особі. ОСОБА_1 зазначав, що вказані норми Великої Палати Верховного Суду не були враховані судом першої інстанції при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні, що стало підставою звернення із заявою про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2020 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Київського районного суду м.

Одеси від 24 травня 2018 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обставини, про які зазначає ОСОБА_1 у заяві, не є нововиявленими обставинами.

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 червня 2021 року змінено мотивувальну частину ухвали Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2020 року в редакції цієї постанови. У іншій часині ухвалу залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції про заміну стягувача його правонаступником, не є тим судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, тобто не входить до переліку судових рішень, що відповідно до статті 423 ЦПК України можуть бути предметом перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами, у зв'язку з чим відсутні підстави для відкриття провадження за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Київського районного суду м. Одеси від 24.05.2018 року про заміну стягувача за нововиявленими обставинами. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 127/2-н-439/09 (провадження № 61-18192св18), від 06 березня 2020 року у справі № 1121/1717/12-ц (провадження № 61-22788св19), від 11 листопада 2020 року у справі № 461/11703/15-ц (провадження № 61-2382св20).

ОСОБА_1 29 липня 2021 року засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 червня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: зазначити обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень), а саме: оскаржених ухвали Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Київського районного суду м. Одеси від 24 травня 2018 року за нововиявленими обставинами.

У серпні 2021 року на виконання ухвали Верховного Суду від 12 серпня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав уточнену касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і задовольнити заяву про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами.

Уточнена касаційна скарга мотивована тим, що суди навмисно порушили норми процесуального закону та конституційні права ОСОБА_1, як людини з інвалідністю. ОСОБА_1 зазначає, що підставою для звернення із заявою є нововиявлені обставини, а саме: відсутність договору поруки та поручителя та незаконність передачі прав та обов'язків по схемі факторингу. Також у касаційній скарзі міститься посилання на пункти 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження.

У частині 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частині 2 статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина 6 статті 393 ЦПК України).

Аналіз касаційної скарги свідчить, що її мотивувальна частина складається із викладення обставин справи та містить формальне посилання на неправильність та незаконність судового рішення. ОСОБА_1 не наводить передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Саме по собі незгода з оскарженим рішенням без обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (оскаржених ухвали Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Київського районного суду м. Одеси від 24 травня 2018 року за нововиявленими обставинами) не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Тому ОСОБА_1 не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 червня 2021 року повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат