Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.04.2020 року у справі №345/2647/18

Ухвала

07 квітня 2020 року

місто Київ

справа № 345/2647/18

провадження № 61-6127ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства

"ДЕЛЬТА БАНК"

на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 березня 2020 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" до ОСОБА_1,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар", приватний нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу Глущенко Інни Володимирівни, Коломийська районна державна адміністрація,

про застосування наслідків недійсності правочину, визнання прав іпотекодержателя та відновлення обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У липні 2018 року Публічне акціонерне товариство "ДЕЛЬТА БАНК" (далі - ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК") звернулося до суду з позовом про застосування до відносин сторін наслідки недійсності договору купівлі-продажу прав вимоги від 08 жовтня 2014 року № 2 та договору купівлі-продажу від 28 листопада 2014 року № 2-14 шляхом: визнання ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" стороною (кредитором) за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 270/КВ/Ф-06; визнання ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" стороною (іпотекодержателем) за іпотечним договором від 25 грудня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Строєвим О. С. за реєстровим номером 2086; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію припинення обтяжень та поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з моменту вчинення первинних записів (з 25 грудня 2006 року) запису про обтяження нерухомого майна іпотекою, а саме: номер запису про іпотеку 5860341, підстава обтяження: іпотечний договір, 2086, виданий 25 грудня 2006 року, приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Строєвим О. С. ; об'єкт обтяження: будинок номер 13 блоку "А " "Комакт" малоповерхового житлового комплексу "Західний в урочищі "Чобіт", с. Угринів, Тисменицького району Івано-Франківської області; внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо "Відомостей про суб'єктів" у записі: номер запису про іпотеку 5860341 - змінити іпотекодержателя на ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК".

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 березня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції встановив, що позовні вимоги пред'явлено до відповідача ОСОБА_1.

Разом з цим судом встановлено, що відповідач не була стороною правочинів, наслідки недійсності яких просить застосувати позивач. За наведених обставин ОСОБА_1 не є належним відповідачем у цій справі.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок, що позов не містить правового обґрунтування порушення прав позивача відповідачем.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" 27 березня 2020 року звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник визначив:

- порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права;

- судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою, що у справі заявлено вимоги, зокрема, щодо визнання ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" стороною (кредитором) за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 270/КВ/Ф-06 та визнання ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" стороною (іпотекодержателем) за іпотечним договором від 25 грудня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Строєвим О. С., за реєстровим номером 2086. Стороною цих правочинів є відповідач.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для повернення касаційної скарги заявнику, яку подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Згідно із частиною 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених

частини 3 статті 411 ЦПК України; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, не наводить передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень. Виключно посилання у касаційній скарзі на порушення судами норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права без зазначення на обґрунтування випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Таким чином, Верховний Суд констатує, що подана заявником касаційна скарга не містить належного викладу підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Доводи про здійснення оцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, що визначенні статтею 400 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону під час подання касаційної скарги щодо наведення визначених процесуальним законом підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 389, 393, 411 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 березня 2020 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" до ОСОБА_1, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар", приватний нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу Глущенко Інни Володимирівни, Коломийська районна державна адміністрація, про застосування наслідків недійсності правочину, визнання прав іпотекодержателя та відновлення обтяжень, не прийняти до розгляду та повернути заявникові.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний