Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.02.2021 року у справі №757/15585/20

Ухвала

04 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 757/15585/20

провадження № 61-695ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист права на приватність, зобов'язання вилучити персональні дані особи та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист права на приватність, зобов'язання вилучити персональні дані особи та відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що на телеграм-каналі ІНФОРМАЦІЯ_2, без згоди ОСОБА_1 розміщено пост з персональними даними позивача, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, номерний знак автомобіля, який належить йому на праві власності, адреса місця проживання та дані реєстраційного номеру облікової картки платника податків. Зазначав, що конфіденційна інформація без його згоди стала відома широкому загалу людей, у тому числі тим, які можуть ставитися негативно до журналістів і працівників програми Радіо Свобода "Схеми. Корупція в деталях" та до нього, оскільки він там працює водієм. З урахуванням викладеного просив суд видалити зазначену вище інформацію з телеграм-каналу ІНФОРМАЦІЯ_2, який розміщено в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року, відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист права на приватність, зобов'язання вилучити персональні дані особи та відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 52 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, керувався тим, що ані Конституція України, ані Закон України "Про інформацію" чи Закон України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" не наділяють правом журналіста чи будь-яку іншу особу, крім випадків, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України або Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", проводити стеження, збираючи конфіденційну інформацію про особисте життя будь-якої особи без одержання на це її дозволу, а тому поширення в телеграм-каналі інформації з обмеженим доступом, яка є предметом суспільного інтересу, а саме: персональних даних позивача, є правомірною. Тому суд визнав позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання вилучити персональні дані особи, такими, що не підлягають задоволенню.

У січні 2021 року засобами поштового зв'язку представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження Верховний Суд виходить з такого.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 квітня 2020 року справу визнано малозначною визначено можливість розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Водночас, касаційна скарга містить посилання заявника на те, що у цій малозначній справі наявні підстави, передбачені підпунктами "а ", "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Зі змісту доводів касаційної скарги вбачається, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема з питань, пов'язаних з правом на захист персональних даних.

Таким чином, оскільки доводи касаційної скарги свідчать про наявність підстав передбачених підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, то Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для допуску до касаційного перегляду цієї справи.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України підстави (підстав).

Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме застосування норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 27 вересня 2017 року у справі № 6-1435цс17 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Крім того, заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки встановив обставини у справі на підставі неналежних доказів (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу стороні, яка сама здійснює адвокатську діяльність (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України).

За змістом частини 7 статті 394 ЦПК України та відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій вирішує питання про витребування матеріалів справи.

Враховуючи, що судом не встановлено підстав для залишення касаційної скарги без руху, відмови у відкритті касаційного провадження чи повернення касаційної скарги, зважаючи на те, що доводи касаційної скарги містять посилання на передбачені законом підстави касаційного оскарження судових рішень, отже наявні підстави для відкриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, та витребування матеріалів указаної вище справи.

У касаційній скарзі заявником викладено клопотання про зупинення виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року. Клопотання обґрунтовує тим, що набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили дозволяє відповідачу звернутись до державного або приватного виконавця з заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення, що унеможливить у подальшому поворот виконання рішення, у зв'язку з чим є підстави для зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 8 статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Частиною 1 статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

З урахуванням завдань та основних засад цивільного судочинства, визначених частинами 1 , 3 статті 2 ЦПК України, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки. Клопотання про зупинення виконання судового рішення має бути мотивованим та містити обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Оскільки заявником не наведено обґрунтованих підстав зупинення виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року, а також не додано доказів, які б підтверджували наявність підстав для зупинення виконання судових рішень, за яких суд касаційної інстанції може зупинити виконання оскаржуваних судових рішень, то клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 19, 389, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист права на приватність, зобов'язання вилучити персональні дані особи та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року.

Витребувати з Печерського районного суду міста Києва матеріали вищезазначеної цивільної справи № 757/15585/20.

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року відмовити.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик