Ухвала

21 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 757/39672/17-ц

провадження № 61-36237 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Стрільчука В. А.

Суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01 березня

2018 року у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2018 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі ПАТ КБ "ПриватБанк") про стягнення грошових коштів.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 06 березня 2014 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал-Стандарт" (далі ТОВ "Капітал-Стандарт") укладено договір комісії, згідно умов якого позивач доручив товариству укласти договір купівлі-продажу належних йому 61 280 штук простих іменних бездокументальних акцій ПАТ КБ "ПриватБанк". Цього ж дня, між позивачем, ТОВ "Капітал-Стандарт та Тріантал Інвестментс ЛТД укладено договір про контроль за розрахунками, в якому сторони погодили процедуру поставки належних йому акцій у випадку їх викупу.

06 березня 2014 року між ТОВ "Капітал-Стандарт" та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір купівлі-продажу пайових цінних паперів № 105-БВТ;

БВК26-01-14А, відповідно до якого ПАТ КБ "ПриватБанк" в інтересах Тріантал Інвестментс ЛТД придбав належні позивачу акції та зобов'язався оплатити їх вартість протягом трьох робочих днів з дати отримання повідомлення продавця про проведення розрахунків.

11 березня 2016 року ОСОБА_3 направив ТОВ "Капітал-Стандарт", ПАТ КБ "ПриватБанк" та Тріантал Інвестментс ЛТД повідомлення про бажання провести розрахунки за договором купівлі-продажу цінних паперів від 06 березня

2014 року, однак ПАТ КБ "ПриватБанк" своє зобов'язання щодо оплати вартості цінних паперів у встановлений договором строк не виконало.

11 жовтня 2016 року між позивачем та ТОВ "Капітал-Стандарт" укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого товариство передало йому право вимоги до ПАТ КБ "ПриватБанк" за договором купівлі-продажу пайових цінних паперів від 06 березня 2014 року № 105-БВТ; БВК26-01-14А.

Посилаючись на те, що ПАТ КБ "ПриватБанк" зобов'язання щодо оплати вартості цінних паперів не виконує, просив стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на його користь грошові кошти у розмірі 45 520 186,85 грн за договором купівлі-продажу пайових цінних паперів №105-БВТ; БВК26-01-14А від 06 березня

2014 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2018 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів закрито.

Повідомлено позивачу, що розгляд таких вимог віднесено до юрисдикції господарського суду.

Повернуто ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 8 000,00 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована посиланням на те, що спір між сторонами виник із корпоративних правовідносин, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав, як власник простих іменних акцій ПАТ КБ "ПриватБанк", а тому його вирішення відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України віднесено до юрисдикції господарських судів, у зв'язку з чим він не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилено, а ухвалу Печерського районного суду м.

Києва від 01 березня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів та справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах, відносяться до юрисдикції господарських судів (пункти 3, 4 частини 1 статті 20 ГПК України). Оскільки позивач звернувся до суду за захистом своїх корпоративних прав, апеляційний суд дійшов висновку, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування судом першої інстанції положень процесуального закону в новій редакції, а не в редакції, яка діяла на момент звернення з позовом до суду, оскільки відповідно до пункту 9 частини першої Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України, у редакції ~law16~ від 03 жовтня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якій він просив скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2018 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обгрунтована доводами про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Висновки судів про існування між сторонами корпоративних правовідносин є помилковими, оскільки позивач відповідно до договору про відступлення права вимоги від 11 жовтня 2016 року, укладеного з ТОВ "Капітал Стандарт", набув тільки право грошової вимоги та не є стороною договору купівлі-продажу цінних паперів від 06 березня 2014 року. Крім того, судами безпідставно застосовано норми ЦПК України та ГПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, а не норми ЦПК України та ГПК України, які були чинними на час відкриття провадження у справі, відповідно до яких вирішення даного спору віднесено до юрисдикції цивільних судів. Зміна підсудності спору після відкриття провадження у справі внаслідок внесення змін до процесуального законодавства не може бути підставою для закриття провадження у справі. При вирішенні питання про підсудність спору суд має виходити з положень процесуального законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідної процесуальної дії, тобто на момент відкриття провадження у справі.

У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення від ПАТ КБ "ПриватБанк", у яких зазначало, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з'ясували обставини справи та правильно застосували норми процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 757/39672/17-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Згідно з частиною 1 статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Заявник оскаржує судові рішення з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема правил предметної юрисдикції, посилаючись на те, що правовідносини, які виникли між сторонами не є корпоративними, а тому підлягають розгляду у цивільному судочинстві. Також вважає, що судами безпідставно застосовано норми ЦПК України та ГПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, а не норми ЦПК України та ГПК України, які були чинними на час відкриття провадження у справі та згідно яких вирішення даного спору віднесено до юрисдикції цивільних судів. Зміна підсудності спору після відкриття провадження у справі внаслідок внесення змін до процесуального законодавства не може бути підставою для закриття провадження у даній справі. При вирішенні питання про підсудність спору суд має виходити з положень процесуального законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідної процесуальної дії, тобто на момент відкриття провадження у справі.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає необхідним передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2018 року, передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

О.В. Ступак

Г.І. Усик