Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.11.2019 року у справі №354/603/18

Ухвала

05 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 354/603/18

провадження № 61-19337ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Заочним рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 27 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі по ~money0~ на дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, до досягнення нею повноліття.

Стягнення аліментів розпочати з дня звернення до суду - 06 липня 2018 року.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 27 травня 2019 року в частині визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 змінено.

Викладено другий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі ~money1~ щомісячно на утримання дочки ОСОБА_3 до досягнення нею повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку".

В решті позовних вимог рішення суду залишено без змін.

У жовтні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК у позовах про стягнення аліментів ціна позову визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Предметом позову в цій справі є стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі ~money2~ щомісячно на утримання дочки ОСОБА_3 до досягнення нею повноліття, тому ціна позову у даній справі становить ~money3~ (4 000*6), яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00*100= ~money4~).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення у справі "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, статтями 175, 176, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Н. Ю. Сакара