Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.09.2018 року у справі №369/14393/17

Ухвала

03 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 369/14393/17

провадження № 61-40085ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхової компанії "Уніка" на постанову Апеляційного суду Київської області від 21 червня 2018 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Страхової компанії "Уніка" до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (далі - ПрАТ "Страхова компанія "Уніка") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу.

Позовна заява мотивована тим, що 07 червня 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), винним у скоєнні якої є ОСОБА_1 Позивач є страховиком потерпілої особи, якій виплачено страхове відшкодування у розмірі 51 527,94 грн. Вказував на те, що страховою компанією, у порядку передбаченому статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування", одержано страхове відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від страховика винної у ДТП особи у розмірі 25 304,76 грн, але полісом не покриваються збитки ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" в частині врахування коефіцієнту фізичного зносу за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а тому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 як з винної особи на користь ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 23 928,18 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 березня 2018 року позов ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 23 928,18 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 21 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У липні 2018 року ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, враховуючи наступне.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 23 928,18 грн, яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Разом із тим, у касаційній скарзі заявник посилається на те, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки в судових рішеннях убачається неоднозначність судової практики, а також справа має для страхової компанії виняткове значення, а саме для вирішення питань регресу, суброгації та виплати страхового відшкодування.

Посилання у касаційній скарзі на порушення права страхової компанії на отримання відшкодування невідшкодованої суми страхового відшкодування від винної особи на підставі положень статей 993, 1194 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", не свідчать про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

За змістом підпунктів "а" і "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктами "а" і "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Разом з тим, ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" не додало до касаційної скарги доказів, які б підтверджували, що ця справа має для страхової компанії виняткове значення.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Одночасно роз'яснюємо вимоги пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" згідно з яким, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на постанову Апеляційного суду Київської області від 21 червня 2018 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь