Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.07.2020 року у справі №641/8242/17

Ухвала

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 641/8242/17

провадження № 61-9191ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Штелик С. П., (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В.

М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 січня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна Групп ЛТД", третя особа - ОСОБА_2, про скасування наказів про звільнення та прийняття на роботу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ "Афіна Групп ЛТД", третя особа - ОСОБА_2, про скасування наказів про звільнення та прийняття на роботу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що з 28 березня 2017 року він працював на посаді фасадника в ТОВ "Афіна Групп ЛТД". 23 серпня 2017 року, перебуваючи на роботі, впав та отримав виробничу травму. Внаслідок отриманої травми, позивач тимчасово втратив працездатність і на час пред'явлення позову продовжував лікуватись. 17листопада 2017 року, коли він прийшов за місцем працевлаштування, щоб з'ясувати подальші дії, його повідомили про звільнення та видали трудову книжку. Позивач також зазначає, що виходячи зі змісту записів в трудовій книжці, він на момент отримання травми не був працевлаштованим у відповідача, проте через три тижні після нещасного випадку його взяли на роботу фасадника, де працювати з травмою руки неможливо. При цьому, як зазначає позивач, він не писав заяв про звільнення його за згодою сторін з 19 червня 2017 року та 06 листопада 2017 року, а накази про його звільнення виносились відповідачем "заднім числом" з метою уникнення негативних наслідків, пов'язаних з нещасним випадком на виробництві.

З урахуванням уточнень, просив скасувати наказ № 1906-1 від 19 червня 2017 року про його звільнення за пунктом 1 статті 36 КЗпП України за згодою сторін, наказ № 12/09 від 12 вересня 2017 року про прийняття його на посаду фасадника, наказ № 06/11 від 06 листопада 2017 року про його звільнення за пунктом 1 статті 36 КЗпП України за згодою сторін, поновити на посаді фасадника в ТОВ "Афіна Групп ЛТД", стягнути на його користь з ТОВ "Афіна Групп ЛТД" суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме з 20 червня 2017 року по 12 вересня 2017 року та з 07 листопада 2017 року по момент постановлення рішення у справі.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Постановою Харківського апеляційного суду від 24 квітня 2020 року рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 14 січня 2020 року залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

За змістом пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 2 частини 1 статті 274 ЦПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у вказаній справі є поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто дана справа є такою, що виникла з трудових відносин.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 січня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна Групп ЛТД", третя особа - ОСОБА_2, про скасування наказів про звільнення та прийняття на роботу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко