Ухвала

31 липня 2019 року

м. Київ

справа № 464/104/16-ц

провадження № 61-11014св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівське комунальне підприємство "Житловик-С", ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова, у складі судді - Чорної С. З., від 22 травня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копяк С. М., від 07 травня 2019 року,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про демонтаж самочинно розширеної частини балкону.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на обслуговуванні Львівського комунального підприємства "Житловик-С" (далі - ЛКП "Житловик-С") знаходиться будинок АДРЕСА_1, співвласниками якого є ОСОБА_1, ОСОБА_2.

Відповідачі здійснили самочинне розширення балкона на другому поверсі вказаного будинку.

Позивач вказував, що власнику, який має на меті здійснити переобладнання, перепланування, перебудови чи добудови належного йому на праві власності нерухомого майна, крім переобладнань, які не вважаються самочинним будівництвом, необхідно попередньо звернутись до органу місцевого самоврядування за одержанням дозволу на проведення конкретних робіт.

25 листопада 2014 року на засіданні міжвідомчої комісії Сихівської районної адміністрації розглянуто заяву ЛКП "Житловик-С" та вирішено, що, оскільки розширення балкона у будинку АДРЕСА_1 виконано без погодженої проектної документації та дозволу органу місцевого самоврядування, самочинно розширена частина балкона підлягає демонтажу і його розміри та конструкцію належить привести до попереднього стану, у зв'язку з чим головою Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради прийнято відповідне розпорядження від 11 грудня 2014 року № 480 "Про самочинне перепланування приміщень у житловому будинку АДРЕСА_1 із розширенням балкона".

Крім того, звертав увагу суду на той факт, що ОСОБА_3 звернулася зі скаргою до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про порушення своїх прав внаслідок самочинного влаштування балкона ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Незважаючи на неодноразові попередження, відповідачі розпорядження про демонтаж самочинної розширеної частини балкону не виконали

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд зобов'язати відповідачів демонтувати самочинно розширену частину балкону до будинку АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 22 травня 2018 року позов Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 демонтувати самочинно розширену частину балкону до будинку

АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі здійснили самочинне розширення балкона в будинку АДРЕСА_1 без згоди мешканців будинку, без погодженої проектної документації та дозволу Сихівської районної адміністрації, відтак, зобов'язані демонтувати вказану добудову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 07 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 травня 2018 року залишено без змін.

Приймаючи постанову про залишення рішення суду першої інстанції без змін колегія суддів погодилася з висновком місцевого суду про те, що відповідачі здійснивши самочинне розширення балкона, без згоди мешканців будинку, без погодженої проектної документації та дозволу Сихівської районної адміністрації, зобов'язані демонтувати вказану добудову.

Визначаючи юрисдикцію спору суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявна ухвала Сихівського районного суду м. Львова від 20 квітня 2016 року про закриття провадження у справі за позовом Сихівської районної адміністрації до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про демонтаж самочинно розширеної частини балкону до будинку АДРЕСА_1 із роз'ясненням права на звернення з позовом в адміністративному порядку. Вказана ухвала залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30 серпня 2016 року. Однак ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року касаційну скаргу Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради було задоволено, ухвалу Сихівського районного суду м.

Львова від 20 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 серпня 2016 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Апеляційний суд посилався на висновки суду касаційної інстанції про те, що спір, за вирішенням якого до суду звернулася Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, речового права відповідачів, правомірності здійснення ними правомочностей власника жилого приміщення та виник у зв'язку із запереченням позивачем їх права на проведення змін у квартирі, відтак виник із цивільних, житлових правовідносин і справа за правилами статті 15 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить на підставі частини 6 статті 403 ЦПК України передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи № 464/104/16-ц з суду першої інстанції. Зупинено виконання постанови Львівського апеляційного суду від 07 травня 2019 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2019 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги та не надали належної оцінки тим обставинам, що будинок, в якому розширено спірний балкон, знятий з балансу міської ради у 2003 році, земля для обслуговування будинку приватизована у

2009 році, основа балкону є єдиним цілим перекриттям між поверхами та відповідно до висновків експертизи будь-які дії щодо змін у балконі загрожують цілісності цілому будинку.

Заявник зазначала, що відповідно до чинного законодавства та судової практики демонтаж є крайнім засобом і може бути застосований лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови, якщо вона не відповідає вимогам ДБН. Стверджувала, що у цьому випадку земля приватизована, вимоги ДБН дотримані, підстав для демонтажу немає.

Крім того, суддя Сихівського районного суду м. Львова Чорна С. З., яка ухвалила оскаржуване рішення від 22 травня 2018 року по справі № 464/104/16-ц, в аналогічній справі № 464/8809/15-ц ухвалила 26 січня 2016 року повністю протилежне рішення, яким в задоволенні подібного позову Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради відмовила, мотивуючи це такими ж доводами, які наведені відповідачем в запереченні на позов.

Суд апеляційної інстанції не дослідив пропорційність втручання у право відповідачів на мирне володіння майном.

Вважала, що даний спір повинен розглядатись в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, оскільки такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року

(справа № 161/14920/16-а, провадження № 11-251апп18), від 15 травня

2018 року (справа № 463/4564/16-а, провадження № 11-346апп18) та інших.

На підставі частини 6 статі 403 ЦПК України просила справу передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3, поданий її представником ОСОБА_8, на касаційну скаргу ОСОБА_1 в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанції, третя особа просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Наголошувала на тому, що ОСОБА_9 та ОСОБА_2 здійснили самочинне розширення балкона без згоди ОСОБА_3 та ОСОБА_10, як співвласників будинку, без погодження проектної документації та дозволу Сихівської районної адміністрації.

Просила врахувати, що судові рішення у справі № 464/104/16-ц були предметом касаційного перегляду, та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй ухвалі від 12 квітня

2017 року визначив юрисдикцію цієї справи, віднісши її до цивільного судочинства. Відтак вважала, що суд першої інстанції розглянув спір без порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції.

Іншими учасниками справи відзив на касаційну скаргу не подано

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із обґрунтуванням підстав, визначених у частинами 1 та 4 статті 404 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що клопотання ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а справа передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки касаційна скарга містить, в тому числі, доводи щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій правил предметної та суб'єктної юрисдикції.

Керуючись статтями 402, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити.

Справу за позовом Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівське комунальне підприємство "Житловик-С", ОСОБА_3, про демонтаж самочинно розширеної частини балкону, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 травня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 травня 2019 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. СинельникоСудді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В.

Шипович