Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.11.2019 року у справі №2-674/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2021 року

м. Київ

справа № 2-674/11

провадження № 61-9655ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І. розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду міста Кіровограда від 21 липня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 квітня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересована особа - Акціонерне товариство "Перший інвестиційний банк" на дії та рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Красної Ангеліни Олександрівни,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на дії та рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Красної Ангеліни Олександрівни, в якій просить:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Кіровоградській області Красної А. О. з примусового виконання рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 26 квітня 2011 року у справі № 2-674/11 при винесенні постанови про відновлення виконавчого провадження від 16 жовтня 2019 року;

- визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Кіровоградській області Красної А. О. про відновлення виконавчого провадження від 16 жовтня 2019 року у виконавчому провадженні № 31707792;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Кіровоградській області Красної А. О. з примусового виконання рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 26 квітня 2011 року у справі № 2-674/11 при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 04 листопада 2019 року;

- визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Кіровоградській області Красної А. О. про повернення виконавчого документа стягувачу від 04 листопада 2019 року у виконавчому провадженні № 31707792;

- зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Кіровоградській області Красну А.

О. або іншу посадову особу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Кіровоградській області усунути порушення при примусовому виконанні рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 26 квітня 2011 року у справі № 2-674/11 шляхом винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу з зазначенням дійсного залишку нестягнутої суми боргу;

- зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Кіровоградській області Красну А.

О. або іншу посадову особу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Кіровоградській області усунути порушення при примусовому виконанні рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2011 року у справі № 2-674/11 шляхом зазначення у виконавчому листі, виданому 31 грудня 2011 року Ленінським районним судом міста Кіровограда у справі № 2-674/11 відмітки з зазначенням дійсного залишку нестягнутої суми боргу.

Скарга мотивована тим, що старший державний виконавець Красна А. О. відкрила виконавче провадження № 31707792 по виконанню виконавчого листа № 2-674/11, виданого 31 січня 2012 року Ленінським районним судом міста Кіровограда про стягнення з нього на користь ПАТ "Перший інвестиційний банк" заборгованості по кредитному договору в сумі 338 491,96 доларів США, що відносно гривні еквівалентно 2 685 832,15 грн; стягнення з нього на користь ПАТ "Перший інвестиційний банк" заборгованості по кредитному договору у розмірі 819 211,18
грн; стягнення з нього на користь ПАТ "Перший інвестиційний банк" судових витрат в сумі 1 820,00 грн, тобто по зазначеному виконавчому провадженню борг обчислювався в іноземній валюті у розмірі 338 491,96 доларів США та в національній валюті - 821 031,18 грн.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року скаргу АТ "Перший інвестиційний банк" на дії, рішення старшого державного виконавця ВДВС Красної А. В. задоволено.

Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Красної А. О. з примусового виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2011 року у справі № 2-674/11 при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 03 травня 2019 року;

визнано неправомірною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Красної А. О. про повернення виконавчого документа стягувачу від 03 травня 2019 року у виконавчому провадженні № 31707792;

зобов'язано старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Красну А. О. або іншу посадову особу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області усунути порушення при примусовому виконанні рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2011 року у справі № 2-674/11 шляхом винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу з зазначенням дійсного залишку нестягнутої суми боргу;

зобов'язано старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Красну А. О. або іншу посадову особу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області усунути порушення при примусовому виконанні рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 26 квітня 2011 у справі № 2-674/11 шляхом зазначення у виконавчому листі, виданому 31 грудня 2011 року Ленінським районним судом міста Кіровограда у справі № 2-674/11 відмітки з зазначенням дійсного залишку нестягнутої суми боргу.

Посилаючись на постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року, державний виконавець виніс постанову про відновлення виконавчого провадження від 16 жовтня 2019 року, яка на думка скаржника не відповідає вимогам статті 18 ЦПК України.

З тексту постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 04 вересня 2019 року вбачається, що по виконавчому провадженню № 31707792 в національній валюті відбулося погашення боргу на суму 1 532 453,45 грн, залишок заборгованості становить 281 232,35 доларів США та 819 211,18 грн пені та понесені судові витрати - 1 820,00 грн.

При цьому державний виконавець дійсний залишок нестягнутої суми боргу в національній валюті визначив в розмірі 819 211,18 грн пені та понесені судові витрати 1 820,00 грн. ОСОБА_1 вважає, що державний виконавець при винесені оскаржуваних постанов діяв не у спосіб та в порядку встановленому виконавчим документом і Законом України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 21 липня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги.

Ухвала мотивована тим, що постанова Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року про задоволення вимог скарги АТ "Перший інвестиційний банк" набрала законної сили. Відповідно до зазначеної постанови, зобов'язано старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Красну А. О. або іншу посадову особу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області усунути порушення при примусовому виконанні рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 26 квітня 2011 року у справі № 2-674/11 шляхом винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу з зазначенням дійсного залишку нестягнутої суми боргу. Старший державний виконавець при винесенні постанови про відновлення виконавчого провадження від 16 жовтня 2019 року діяла відповідно вимог Закону України "Про виконавче провадження" та з дотриманням норм статті 18 ЦПК України.

Під час примусового виконання виконавчого листа № 2-674/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Перший інвестиційний банк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 338 491,96 доларів США, що еквівалентно 2 685 832,15 грн, пені у розмірі 819 211,18 грн, понесені судові витрати по справі у розмірі 1

820,00 грн державним виконавцем стягнуто з боржника борг у розмірі 1 532 448,37
грн, що на дату зарахування коштів на рахунок стягувача в еквіваленті становило 57 362,48 доларів США, суд дійшов висновку що правильно визначено залишок боргу за виконавчим листом у розмірі 281 129,48 доларів США заборгованості за кредитним договором, а також пені у розмірі 819 211,18 грн та понесені судові витрати у розмірі 1 820,00 грн, про що зазначено у постанові від 04 листопада 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу. При цьому зазначив, що судом визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України не вважається належним виконанням. Іншого майна та коштів, на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу за даним виконавчим документом не виявлено, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо встановлення (розшуку) такого майна виявилися безрезультатними, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження, тому постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу із зазначенням залишку боргу винесена із дотриманням норм матеріального права.

Не погоджуючись з цією ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 21 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції встановивши фактичні обставини справи дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

10 червня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення вимог скарги, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року касаційну залишено без руху, скаржнику надано строк (десять днів з моменту отримання ухвали) для усунення недоліків. Запропоновано особі, яка подала касаційну скаргу надіслати документи, що підтверджують сплату судового збору за подання касаційної скарги у встановлених порядку і розмірі.

У червні 2021 року (згідно штемпеля на поштовому конверті) ОСОБА_1 усунув зазначені недоліки касаційної скарги: надіслав квитанцію про сплату судового збору.

Касаційна скарга подана в строк, передбачений у частині 1 статті 390 ЦПК України та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова про повернення виконавчого документа винесена з порушенням норм статей 48,49 ЗУ "Про виконавче провадження", старший державний виконавець від реалізації квартири перевела кошти в іноземній валюті на залишок боргу, при цьому борг в національній валюті залишився не виконаним тому дійсний залишок нестягнутої суми боргу розраховано з порушенням вимог закону.

Зазначив, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 14-134цс18.

У відкритті касаційного провадження належить відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18) зроблено висновок, що "Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1445цс17, щодо застосування п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" вказавши, що законодавством державного виконавця не наділено правом змінювати суму заборгованості, розраховану та визначену у рішенні суду, в якому визначено доларовий еквівалент гривні. Велика Палата Верховного Суду визначила, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження", чинного на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до ч. 3 вказаної статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами 1 і 2 цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби. Тобто, визначаючи характер грошового зобов'язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.".

Відповідно до пункту 2 частини 1 , частини 4 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу як що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до пункту 2 частини 1 , частини 4 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо дотримання старшим державним виконавцем вимог закону при визначенні залишку боргу в іноземній валюті, оскільки стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент. Державний виконавець, встановивши, що іншого майна та коштів, на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу за даним виконавчим документом не виявлено, правильно повернув виконавчий документ стягувачу із зазначенням залишку боргу в іноземній валюті.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 14-134цс18 є необґрунтованими, оскільки оскаржені судові рішення ухвалені з урахуванням правової позиції Верховного Суду у справі № 14-134цс18.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись частинами 1 , 4 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду міста Кіровограда від 21 липня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 квітня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересована особа - Акціонерне товариство "Перший інвестиційний банк" на дії та рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Красної Ангеліни Олександрівни.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Крат