Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.05.2021 року у справі №522/17317/18

Ухвала

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 522/17317/18

провадження № 61-6448ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 30 січня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року в справі за клопотанням ОСОБА_2 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (нотаріально посвідченого договору про визнання боргу),

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року представник ОСОБА_2 - адвокат Козлов О. О. звернувся до суду з указаним клопотанням, в якому просив поновити ОСОБА_2 строк на пред'явлення договору про визнання заборгованості, посвідченого нотаріусом Доктором Йоханнес Майнель 13 серпня 2013 року за № М 447/2013 та надати дозвіл на примусове виконання цього договору щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 119 235 Євро в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 30 січня 2019 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Козлова О. О. задоволено. Визнано поважними причини пропуску та поновлено ОСОБА_2 (ОСОБА_2) строк на пред'явлення нотаріально посвідченого договору про визнання існуючого договору із згодою боржника на застосування до нього засобів примусового виконання посвідченого нотаріусом Доктором Йоханнес Майнель, 13 серпня 2013 року за № М 447/2013 договору, до примусового виконання на підставі міжнародного договору.

Визнано та надано дозвіл на примусове виконання нотаріально посвідченого договору про визнання існуючого договору із згодою боржника на застосування до нього засобів примусового виконання посвідченого нотаріусом Доктором Йоханнес Майнель 13 серпня 2013 року, за № М 447/2013 договору про стягнення з ОСОБА_1 боргу на загальну суму в розмірі 119 235 Євро. Видано виконавчий лист на підставі нотаріально посвідченого договору про визнання існуючого договору із згодою боржника на застосування до нього засобів примусового виконання посвідченого нотаріусом Доктором Йоханнес Майнель 13 серпня 2013 року за № М 447/2013 договору про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 (ОСОБА_2) боргу на загальну суму в розмірі 119 235 Євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 30 січня 2019 року становить 3 782 134,20 грн.

Постановою Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Терзіанової К. В. задоволено частково. Ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 30 січня 2019 року скасовано в частині поновлення ОСОБА_2 (ОСОБА_2) строку для пред'явлення нотаріально посвідченого договору про визнання існуючого договору із згодою боржника на застосування до нього засобів примусового виконання посвідченого нотаріусом Доктором Йоханнес Майнель 13 серпня 2013 року за № М 447/2013 договору із згодою боржника на застосування до нього засобів примусового виконання, до примусового виконання на підставі міжнародного договору та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким клопотання в цій частині залишено без задоволення. В іншій частині ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 30 січня 2019 року змінено, викладено її таким чином: визнати та надати дозвіл на примусове виконання нотаріально посвідченого договору про визнання існуючого договору із згодою боржника на застосування до нього засобів примусового виконання посвідченого нотаріусом Доктором Йоханнес Майнель 13 серпня 2013 року за № М 447/2013 договору про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 (ОСОБА_2) боргу на загальну суму в розмірі 3 782 134,20 грн. Видати виконавчий лист на підставі нотаріально посвідченого договору про визнання існуючого договору із згодою боржника на застосування до нього засобів примусового виконання посвідченого нотаріусом Доктором Йоханнес Майнель 13 серпня 2013 року за № М 447/2013 договору про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 (ОСОБА_2) боргу на загальну суму 3 782 134,20 грн.

13 квітня 2021 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 30 січня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Козлова О. О.

ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 30 січня 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року, посилаючись на те, що апеляційний суд не повідомив його про місце, дату і час розгляду його апеляційної скарги. Повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду йому не було вручено. Сумлінно дотримуючись процесуальних обов'язків, його представник - адвокат Перова К. Ю. підготувала касаційну скаргу на оскаржувані судові рішення, яку він подав до Верховного Суду 29 жовтня 2019 року. Однак наразі відсутні докази про отримання цієї касаційної скарги касаційним судом.

Касаційна скарга не надійшла до Верховного Суду з незалежних від нього причин, тому він має право на поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у статті 390 ЦПК України.

Згідно з частиною 3 статі 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Повний текст постанови Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року складено 03 жовтня 2019 року.

Посилання ОСОБА_1 на те, що апеляційний суд не повідомив його про місце, дату і час розгляду його апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду, не заслуговує на увагу, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду вбачається, що ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про розгляд справи 02 березня 2019 року, а його представника - адвоката Терзіанову К. В. - 18 квітня 2019 року.

Доводів про неповідомлення про розгляд справи його представника - адвоката Терзіанову К. В. касаційна скарга не містить. Інший представник ОСОБА_1 - адвокат Перова К. Ю. в день розгляду справи апеляційним судом 01 жовтня 2019 року зверталася до суду з клопотанням, в якому просила відкласти розгляд справи у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи. Крім того, як зазначив заявник у касаційній скарзі, його представник - адвокат Перова К. Ю. підготувала касаційну скаргу на оскаржувані судові рішення, яку він подав до Верховного Суду 29 жовтня 2019 року. Наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 було відомо про розгляд справи апеляційним судом 01 жовтня 2019 року та про ухвалену цим судом постанову протягом тридцятиденного строку з дня складення повного тексту цього судового рішення.

Визначений частиною 3 статі 394 ЦПК строк є присічним (преклюзивним) і не підлягає поновленню. З його спливом особа втрачає право на касаційне оскарження незалежно від поважності причин його пропуску, за винятком випадків виникнення обставин непереборної сили та неповідомлення особи про розгляд справи.

Оскільки посилання ОСОБА_1 на пункт 1 частини 3 статі 394 ЦПК є безпідставним, а доводів про пропуск цього строку у зв'язку з виникненням обставин непереборної сили (пункт 2 частини 3 статі 394 ЦПК) касаційна скарга не містить, то не заслуговує на увагу обґрунтування пропуску строку на касаційне оскарження у зв'язку з втратою з вини надавача поштових послуг раніше поданої касаційної скарги при її пересиланні до Верховного Суду.

Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти всі можливі та залежні від неї дії, в тому числі спрямовані на своєчасне одержання судових рішень.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушенням принципу стабільності судового рішення, що суперечить статті 1291 Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України" та від 14 жовтня 2003 року у справі "Трух проти України").

Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України).

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 30 січня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення апеляційного суду, а наведені ним доводи про неповідомлення його про розгляд справи (обставини, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 394 ЦПК України) є безпідставними, то у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження №
60349550.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 30 січня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року в справі за клопотанням ОСОБА_2 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (нотаріально посвідченого договору про визнання боргу).

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко