Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.12.2020 року у справі №545/1674/19

УХВАЛА

30 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 545/1674/19

провадження № 61-16535ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 липня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на утримання дитини, просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти у твердій грошовій сумі на утримання дитини до досягнення нею повноліття у розмірі 16 000,00 грн.

Позов обгрунтований тим, що сторони перебували у шлюбі з 25 квітня 2014 року до 26 грудня 2018 року, сторони у справі мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після розірвання шлюбу батько дитини порушив домовленості між сторонами щодо добровільної участі в утриманні дитини, та станом на сьогодні матеріальної допомоги не надає.

З огляду на те, що відповідач займається підприємницькою діяльністю, має велику кількість як вантажних, так і легкових транспортних засобів, то має сплачувати аліменти, у визначеному ОСОБА_1 розмірі 16 000,00 грн, що становить 1/5 частину всіх видів заробітку ОСОБА_2.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі, у розмірі - 10 000,00
грн щомісячно, починаючи з 05 липня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позову відмовлено.

Суд першої інстанції встановив факт існування значних доходів у відповідача, розмір яких дозволяє щомісячно сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 10 000,00 грн, тому частково задовольнив позов.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 липня 2020 року змінено, зменшено стягнутий з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі з 10
000,00 грн до 5 000,00 грн.

В іншій частині рішення залишено без змін.

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 поштовим зв'язком направила до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 липня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Відповідно до частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.

Предметом позову у цій справі є стягнення аліментів, а тому відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України справа є малозначною.

У касаційній скарзі не викладено переконливих аргументів щодо обгрунтування умов застосування винятків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Верховний Суд врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, за результатами чого не встановив наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, у тому числі касаційна скарга не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), "Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані заявником рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 липня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року ухвалені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19 389 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 липня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на утримання дитини відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібного

В. В. Яремко