Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.12.2019 року у справі №372/513/19
Ухвала КЦС ВП від 03.12.2019 року у справі №372/513/19

Ухвала

28 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 372/513/19

провадження № 61-17556ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, третя особа - Громадська організація "Товариство індивідуальних забудовників "Північна", про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання права власності на земельну ділянку.

Позов мотивовано тим, що база відпочинку "Озерце" Київського авторемонтного заводу Міністерства оборони України існує на території смт Козин Київської області з 1972 року. У літній період адміністрація бази "Озерце" не мала можливості задовольнити всіх бажаючих відпочити із-за відсутності достатньої кількості будинків, тому працівники підприємства та їх сім'ї почали самі будувати будинки на земельних ділянках біля бази відпочинку. Для вирішення питання узаконення використання земельних ділянок та забудов на цій території в 2002 році забудовники створили громадську організацію - товариство індивідуальних забудовників "Північна". Починаючи з 1986 року позивачем, та іншими членами кооперативу "Северный", а з 2002 року громадська організація "Товариство індивідуальних дачних забудовників "Північне" (надалі - ГО "ТІЗ "Північне ") сплачували в касу ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" за використану електроенергію. 05 грудня 2002 року між МП "Кадастр" та ГО "ТІЗ "Північне" було укладено договір на виконання проектно-вишукувальних робіт. У 2003 році МП "Кадастр" було виготовлено технічну документацію по інвентаризації земельних ділянок ГО "ТІЗ "Північна", серед яких міститься кадастровий план земельної ділянки, якою користується позивач. Вказану документацію було затверджено рішенням Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 6 від 21 вересня 2006 року. 09 серпня 2010 року позивачем було отримано технічний паспорт на житловий (індивідуальний) будинок, що розташований у АДРЕСА_1. Житловий будинок знаходиться на спірній земельній ділянці площею 0,0193 га. 29 листопада 2017 року позивачем було зареєстровано право власності на вказаний житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Посилаючись на те, що іншим чином захистити своє право позивач не має можливості, ОСОБА_1 просила визнати за нею в порядку набувальної давності право власності на земельну ділянку площею 0,0193 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташовану по АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 в порядку набувальної давності, право власності на земельну ділянку, площею 0,0193 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташовану по АДРЕСА_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, оскільки іншого, окрім судового, порядку для захисту своїх прав позивач не має.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участь у справі - товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Плюс" задоволено. Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 червня 2019 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції розглядаючи спір, у порушення вимог статті 19 ЗК України, належним чином не з'ясував до якої категорії земель за основним цільовим призначенням відноситься земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок, зареєстрований на ім'я позивача, і хто є її власником (користувачем) та не вирішив питання про залучення до участі у справі власника (користувача) даної земельної ділянки. Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд не врахував, що спірна земельна ділянка в установленому законом порядку не сформована та не надав оцінки змісту рішення Козинської селищної ради від 20 лютого 2018 року № 28/62, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, площею 0,0113 га. Причиною відмови зазначено неіснуючу адресу земельної ділянки: АДРЕСА_1 та відсутність проїзду до земельної ділянки. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстровано користування ТОВ "Альфа-Плюс" земельною ділянкою площею 2,0252 га, кадастровий номер 3223155400:03:008:0002, яка знаходиться в смт Козин Обухівського району Київської області за довгостроковим договором оренди, зі строком дії до 18 липня 2052 року з правом пролонгації. Разом з тим, як свідчать дані схеми розташування наданої в оренду ТОВ "Альфа Плюс" земельної ділянки, площею 2,0252 га та земельної ділянки, площею 0,0193 га, право власності на яку визнано судом за позивачем, складеної сертифікованим інженером- землевпорядником, земельна ділянка, площею 0,0193 га, майже повністю (0,0158 га) накладається на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні ТОВ "Альфа Плюс".

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме: надання відомостей щодо вартості спірної земельної ділянки для можливості суду встановити ціну позову на день подання позовної заяви та правильність сплати заявником судового збору, надання касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

У листопаді 2019 року до суду, на виконання вимог вказаної ухвали, ОСОБА_1 направила копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи та копію звіту про експертну грошову оцінку спірної земельної ділянки, проведеної товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональне бюро оцінки" 28 січня 2019 року, згідно якого ринкова вартість земельної ділянки становить 26 844 грн

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у даній справі є вимоги про визнання за ОСОБА_1 в порядку набувальної давності права власності на земельну ділянку площею 0,0193 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташовану по АДРЕСА_1.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

Отже, ціна позову у даній справі становить 26 844 грн, що станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100 = 192 100).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей. Відповідно до положень ЦПК України апеляційний суд наділений повноваженнями суду першої інстанції при ухваленні рішення. Ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на апеляційне провадження, тому апеляційний суд мав право визнати вказану справу малозначною.

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, третя особа - Громадська організація "Товариство індивідуальних забудовників "Північна", про визнання права власності на земельну ділянку відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя С. П. Штелик