Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.09.2019 року у справі №266/4639/18

Ухвала

26 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 266/4639/18

провадження № 61-15274ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 22 квітня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 04 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Маріупольський морський торгівельний порт" про стягнення заробітної плати, моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства "Маріупольський морський торгівельний порт" (далі - ДП "Маріупольський морський торгівельний порт") про стягнення заробітної плати, моральної шкоди. З урахуванням уточнень просив: визнати протиправними дії ДП "Маріупольський морський торговельний порт" щодо здійснення нарахування та виплати середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 за період з травня 2018 року по лютий 2019 року у розмірі 136,57 грн; стягнути

з ДП "Маріупольський морський торговельний порт" на його користь суму невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнту підвищення за період з травня 2018 року по лютий 2019 року у розмірі 39 365,32 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі 1 370,90 грн, суму моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 22 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 до ДП "Маріупольський морський торгівельний порт" про стягнення заробітної плати, моральної шкоди, задоволено частково. Визнано протиправними дії ДП "Маріупольський морський торговельний порт" щодо здійснення нарахування та виплати середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 за період травень 2018 року по лютий 2019 року у розмірі

136,57 грн. Стягнуто з ДП "Маріупольський морський торговельний порт" на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої середньої заробітної плати

з урахуванням коефіцієнту підвищення за період травень 2018 року по лютий 2019 року у розмірі 39 365,32 грн, яка визначена без утримання податків й інших обов'язкових платежів. Стягнуто з ДП "Маріупольський морський торговельний порт" на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів

у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період травень 2018 року по грудень 2019 року у розмірі 1 370,90 грн, яка визначена без утримання податків й інших обов'язкових платежів. Стягнуто з ДП "Маріупольський морський торговельний порт" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі

1 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Донецького апеляційного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ДП "Маріупольський морський торгівельний порт" задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м.

Маріуполя від 22 квітня 2019 року змінено. Стягнуто з ДП "Маріупольський морський торгівельний порт" на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої заробітної плати з урахуванням коефіцієнту підвищення за період з травня 2018 року по лютий 2019 року у розмірі

34 357,76 грн, яка визначена без утримання податків й інших обов'язкових платежів. Стягнуто з ДП "Маріупольський морський торгівельний порт" на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку

з порушенням строків виплати за період з травня 2018 року по січень 2019 року у розмірі 1 278,93 грн, яка визначена без утримання податків й інших обов'язкових платежів. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя

від 22 квітня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 04 липня 2019 року, у якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Також зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою

в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються

й на стадію касаційного провадження.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено що з 1 січня 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1
921 грн.

Ціна позову у даній справі є 45 872,79 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн * 100 = 192 100 грн),

а тому справа є малозначною.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Посилання скаржника на те, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики є безпідставними, оскільки останнім не наведено належного обґрунтування такого твердження.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 22 квітня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 04 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Маріупольський морський торгівельний порт" про стягнення заробітної плати, моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснощоков