Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.09.2018 року у справі №466/5019/17

Ухвала

20 серпня 2018 року

м. Київ

справа №466/5019/17

провадження №61-41651ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Висоцької В. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит",

третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просив визнати за ним право вкладника та право на стягнення відсотків за вкладом у розмірі 2
677,74 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22 грудня

2017 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право вкладника за договором - заявою про банківський строковий вклад (депозит) "Стандарт" на 370 днів в національній валюті на відсотки за вкладом в сумі 2 677,74 грн.

Визнано за ОСОБА_1 право на відшкодування відсотків за вкладом у розмірі 2
677,74 грн за договором заявою про банківський строковий вклад (депозит) "Стандарт" на 370 днів в національній валюті за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми відшкодування.

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо

ОСОБА_1, як вкладника ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", що має право на відшкодування відсотків за вкладом у розмірі 1 964,33 грн за договором заявою про банківський строковий вклад (депозит) "Стандарт" на 370 днів в національній валюті за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми відшкодування.

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію, щодо

ОСОБА_1, як кредитора який має акцептовані вимоги до

ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у розмірі 7 400 грн з яких 7 000 грн - моральна шкода та 400 грн судові витрати, які підтверджені рішенням Шевченківського районного суду м Львова у справі №466/5118/15-ц

від 22 грудня 2015 року.

Постановою апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, постановлено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного випровадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у цій даній справі є стягнення відсотків за вкладом у розмірі 2
677,74 грн, тобто ціна позову станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

(1 762 грн х 100 = 176 200 грн).

Отже, зазначена справа в частині стягнення коштів відшкодування матеріальної шкоди є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.

Крім того, у справі заявлено вимоги немайнового характеру, зокрема, визнання за позивачем право вкладника.

Зазначена справа є незначної складності в частині вимог немайнового характеру та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про зобов'язання вчинити дії.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. С. Висоцька