Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.06.2021 року у справі №727/1974/20

Ухвала

24 травня 2021 року

м. Київ

справа № 727/1974/20

провадження № 61-8112ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 квітня 2021 року в справі за позовом Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року Міське комунальне підприємство "Чернівцітеплокомуненерго" (далі - МКП "Чернівцітеплокомуненерго") звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь: заборгованість за надану теплову енергію в сумі 4 828,81 грн; інфляційні втрати в розмірі 62,80 грн; три відсотки річних в сумі 24,06 грн.

Позов мотивовано тим, що МКП "Чернівцітеплокомуненерго" надає послуги з постачання теплової енергії, зокрема і в квартиру АДРЕСА_1, де мешкає відповідач. За період з 01 травня 2015 року по 30 квітня 2018 року у відповідача утворилася заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії в сумі 4 828,81 грн. ОСОБА_1 відмовилася добровільно погасити заборгованість. Тому відповідач повинна погасити її з урахуванням положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 15 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 квітня 2021 року апеляційну скаргу МКП "Чернівцітеплокомуненерго" задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 15 лютого 2021 року скасовано.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МКП "Чернівцітеплокомуненерго" заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 4 915,67 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

13 травня 2021 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 квітня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 15 лютого 2021 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.

Ціна позову в цій справі становить 4 915,67 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн). Тобто справа № 727/1974/20 є малозначною в силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Доводи заявника про неповне врахування апеляційним судом правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 640/2704/16-ц, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 травня 2018 року у справі № 903/509/17 та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд правильно застосував правові висновки щодо перебігу позовної давності, викладені в цих постановах. Натомість посилання заявника на те, що подання заяви про видачу судового наказу не перериває позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною, є неспроможним, так як апеляційний суд виходив з того, що позовна давність за вимогою про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії не переривалася, а позивач мав право на стягнення заборгованості, яка виникла з квітня 2017 року, тобто в межах трирічного строку.

Разом з тим Верховний Суд звертає увагу, що посилання заявника на неврахування судом апеляційної інстанцій висновків, викладених в постановах Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є саме підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який у розумінні підпунктів а)-г) пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення в постанові Чернівецького апеляційного суду від 14 квітня 2021 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 квітня 2021 року в справі за позовом Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко