Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.02.2020 року у справі №263/4304/19
Ухвала КЦС ВП від 03.02.2020 року у справі №263/4304/19

Ухвала

Іменем України

24 січня 2020 року

м. Київ

справа № 263/4304/19

провадження № 61-1224ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - ОСОБА_2,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м.

Маріуполя Донецької області від 14 листопада 2019 року у складі судді Васильченко О. Г. та постанову Донецького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Принцевської В. П., Лопатіної М. Ю., Биліни Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Крилової Л. Ю., у якій просив визнати неправомірними дії державного виконавця щодо визначення заборгованості, розрахунку заборгованості від 22 січня 2019 року та постанови про тимчасове обмеження у правах від 22 січня 2019 року.

Скаргу мотивував тим, що згідно з рішенням Жовтневого районного суду м.

Маріуполя Донецької області від 16 грудня 2016 року з нього стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина, у частині зі всіх його доходів на користь ОСОБА_2 починаючи із 01 грудня 2016 року, конкретна сума не зазначена. На підставі вказаного рішення на адресу виконавчої служби направлений виконавчий лист, 18 грудня 2017 року відкрито виконавче провадження. Із липня 2017 року він не працює, проте сплачував аліменти у сумі котру міг сплачувати, а саме від 800,00 до 1 000,00 грн щомісячно, перераховуючи вказані кошти ОСОБА_2. У березні 2019 року йому стало відомо про наявність заборгованості зі сплати аліментів, наявність розрахунку державного виконавця від 22 січня 2019 року та наявність постанов про тимчасове обмеження у правах, а саме полювання, користування вогнепальною зброєю, виїзду за межі України, керування транспортними засобами. Вважає неправомірними дії державного виконавця щодо визначення заборгованості за аліментами, розрахунок заборгованості від 22 січня 2019 року та постанови про тимчасове обмеження у правах від 22 січня 2019 року, оскільки аліменти він сплачував щомісячно у сумі яку міг сплачувати.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

14 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 листопада 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до частини 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

Разом із тим, як зазначено у частині 5 статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Такого висновку суд дійшов з огляду на таке.

Судами встановлено, що у Центральному відділі державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебуває на виконанні виконавче провадження № ~organization0~ з примусового виконання виконавчого листа від 28 грудня 2016 року № 263/15365/2016-ц, виданого Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області, про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина, у розмірі ј частини доходів відповідача щомісячно, починаючи із 01 грудня 2016 року, але не менш 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з відповідей на запити державного виконавця із Пенсійного фонду України про осіб боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи боржника інформацію не знайдено. Згідно з відповідей на запити з Пенсійного фонду України про осіб боржників, які отримують пенсії, інформацію щодо боржника не знайдено; із Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків інформація щодо боржника відсутня; із Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками юридичними особами та/або фізичними особами підприємцями інформація щодо боржника відсутня; із ТЗ "НАІС ДДАІ" за громадянином ОСОБА_1 транспортні засоби не зареєстровано; із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек за боржником нерухоме майно не зареєстровано.

15 травня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек.

21 січня 2019 року до Центрального відділу державної виконавчої служби м.

Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області надійшла заява ОСОБА_2 про нарахування заборгованості, накладення арешту на майно боржника, внесення до Єдиного державного реєстру боржників та винесення чотирьох постанов про обмеження прав.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до частині 5 статті 394 ЦПК України, порушено їх права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 195 СК України (в редакції, яка діяла станом на 01 грудня 2016 року) передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Згідно зі статтею 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна немає договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів складений державним виконавцем відповідно до вимог частини 2 статті 195 СК України, із урахуванням сплаченої ОСОБА_1 суми аліментів та на підставі відомостей, наданих Головним управлінням статистики у Донецькій області щодо визначення суми середньомісячної заробітної плати штатних працівників м. Маріуполя, обґрунтовано виходив із відсутності порушень зі сторони державного виконавця щодо нарахування розміру заборгованості зі сплати аліментів.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що у нього відсутня заборгованість зі сплати аліментів, оскільки він не працював та не мав постійного доходу, тому сплачував аліменти на утримання свого неповнолітнього сина у розмірі не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що встановлено судовим рішенням про стягнення аліментів, є необґрунтованим з огляду на таке.

Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) можуть присуджуватися у двох формах: 1) у частці від доходу її матері, батька; 2) у твердій грошовій сумі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 жовтня 2016 року стягнуто із ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини доходів відповідача щомісячно, починаючи із 01 грудня 2016 року, але не менш 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та до досягнення дитиною повноліття.

Таким чином, судовим рішенням присуджено стягувати із ОСОБА_1 кошти на утримання дитини у частці від його доходів. При цьому, зазначення судом, що розмір аліментів на утримання дитини не може бути меншим 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не може розцінюватися як визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, оскільки є мінімальним гарантованим розміром аліментів.

Порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), встановлений положеннями статті 195 СК України. Так, частиною другою вказаної норми передбачено, що заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що у заявника відсутня заборгованість зі сплати аліментів.

Відповідно до частини 9 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами не смертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Враховуючи те, що сукупний розмір заборгованості заявника зі сплати аліментів перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що державний виконавець, виносячи постанови від 22 січня 2019 року про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у правах, діяв у межах своїх повноважень та відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено передбачені статтею 450 ЦПК України строки розгляду скарги не є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не призвело до ухвалення незаконних рішень. За змістом частини 2 статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Таким чином, оскільки правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 і 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 листопада 2019 року та постанову Донецької апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_2, на дії державного виконавця у виконавчому провадженні відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик