Ухвала

Іменем України

25 січня 2019 року

м. Київ

справа № 511/1342/17

провадження № 61-47218 ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), СинельниковаЄ. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Сегеди С.

М., Кононенко Н. А., у справі за скаргою ОСОБА_4 на постанову державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Балалайкіної Катерини Володимирівни про відкриття виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаною скаргою, посилаючись на те, що постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Балалайкіної К. В. (далі - державний виконавець) від 29 грудня 2016 року відкрито виконавче провадження № 53217746 за виконавчим листом № 511/3215/15-ц від 10 червня 2016 року, виданим Роздільнянським районним судом Одеської області, про стягнення з неї грошової суми у розмірі 463 066,02 грн.

Заявник просила скасувати вказану оскаржувану постанову, оскільки державний виконавець у порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" відкрила виконавче провадження не за місцем проживання чи реєстрації боржника. Крім того, у постанові відсутня пропозиція про добровільне виконання рішення суду.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 04 серпня 2018 року у складі судді Ільяшук А. В. скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Скасовано постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 53217746 від 29 грудня 2016 року.

Ухвала мотивована тим, що при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем не було вказано причини зміни територіальності примусового виконання за виконавчим листом та вказано місце проживання боржника ОСОБА_4, яке не зазначено у виконавчому листі. Крім того, у вказаній постанові відсутня пропозиція про добровільне виконання рішення суду.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської областівід 04 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні скарги відмовлено.

Постанова мотивована тим, що державний виконавець діяв відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про виконавче провадження", оскільки відкрив виконавче провадження за адресою місця проживання боржника, вказаною стягувачем.

До Верховного Суду 16 листопада 2018 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року, у якій, посилаючись та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні скарги, оскільки державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження незаконно, так як у оскаржуваній постанові зазначено іншу адресу місця проживання, що потягло не отримання нею цієї постанови.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом статті 1, частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених статті 1, частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Встановлено, що виконання рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 01 березня 2016 року у справі № 511/3215/15-ц судом 10 червня 2016 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованості у розмірі 463 066,02 грн, у якому вказано її місце проживання - АДРЕСА_2

В заяві про примусове виконання судового рішення стягувач зазначив інше місце проживання боржника ОСОБА_4 - АДРЕСА_1, що є місцем виконання Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, державний виконавець якого 29 грудня 2016 року відкрив виконавче провадження № 53217746 за вказаним виконавчим документом.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, вірно виходив із того, що оскаржувана постанова державного виконавця прийнята відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження", оскільки стягувач, користуючись своїм правом вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, обрав саме Київський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області за місцем перебування боржника. За таких обставин, враховуючи, що державний виконавець не має обов'язку перевірятимісцезнаходження боржника, що зазначив стягувач у виконавчому документі, не було підстав вважати, що виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання та повертати його стягувачу.

Установивши, що дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження були вчинені відповідно до вимог частини 1 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкрив виконавче провадження за місцем проживання боржника, яке зазначив стягувач у заяві про відкриття провадження, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, про відсутність підстав для скасування постанови.

Доводи касаційної скарги про те, що державний виконавець не мав права приймати постанову про відкриття виконавчого провадження є безпідставні, оскільки право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби належить стягувачу.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_4 на постанову державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Балалайкіної Катерини Володимирівни про відкриття виконавчого провадження.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

Є. В.Синельников

С. Ф.Хопта