Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.12.2020 року у справі №333/7282/19

Ухвала

30 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 333/7282/19

провадження № 61-17536ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А.

Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Никоненко Іриною Станіславівною, на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 23 грудня 2008 року сторони уклали кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку із порушенням позичальником зобов'язань за вказаним договором станом на 31 жовтня 2019 року утворилась заборгованість у сумі 352 999,78 грн, з яких: 5
186,27 грн - заборгованість за кредитом; 347 234,20 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість по комісії; 579,31
грн - пеня.

Посилаючись на те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення всієї суми заборгованості, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 127 333,12 грн, з яких: 5 186,27 грн - заборгованість за кредитом; 122 146,85 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 23 грудня 2008 року по 30 травня 2018 року.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2020 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитом у розмірі 5 186,27 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 6 966,35 грн, а разом - заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 грудня 2008 року у розмірі 19 699,47 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2020 року змінено в частині визначення загального розміру заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором № б/н від 23 грудня 2008 року та визначено до стягнення 12 152,62 грн.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

23 листопада 2020 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) ОСОБА_1 через представника - адвоката Никоненко І. С. звернуласьдо Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову в даній справі становить 127 333,12 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102*100=210 200 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Верховним Судом не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав, як для висновку про те, що заявник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, так і для висновку про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником - адвокатом Никоненко Іриною Станіславівною, на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев