Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.09.2019 року у справі №201/564/19

УХВАЛА

30 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 201/564/19

провадження № 61-15785 ск 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 21 січня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року у справі за заявою представника ОСОБА_2 - Весніна Сергія Олександровича про вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову,

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2019 року в провадження Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська надійшла заява представника ОСОБА_2 -

Весніна С. О. про вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову, яка 18 січня 2019 року була передана на розгляд Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська.

На обґрунтування вимог заяви, представник заявника адвокат Веснін С. О. посилався на те, що заявнику на праві власності належала квартира

АДРЕСА_1. В грудні 2018 року заявник дізнався про те, що право власності на належну йому квартиру було перереєстроване 09 жовтня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу на ОСОБА_1. Таким чином, заявник позбавлений права власності на належне йому житло. Враховуючи, що заявником буде подана позовна заява про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третяк Т. В., витребування майна з чужого незаконного володіння та поновлення права власності, а також враховуючи, що спірне майно може бути повторно відчужене до подачі позову, просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо даної квартири.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2019 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаної квартири.

Забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на житлове приміщення - квартиру

АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з наступного.

15 серпня 2018 року за ОСОБА_2 було зареєстроване право власності на квартиру

АДРЕСА_1, а право власності ОСОБА_3 було припинено 14 серпня 2018 року у зв'язку з набуттям ОСОБА_2 права власності на вищевказану квартиру.

Спірна квартира була відчужена ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, про що внесений номер запису про право власності ~organization0~ від 21 вересня 2018 року.

Власником квартири

АДРЕСА_1 з 09 жовтня 2018 року є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09 жовтня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Мазур Я. В., серія та номер ННР 517374, ННР 517375, реєстраційний № 3518.

Представник заявника зазначив, що має намір звернутися до суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер № 43123795 від 21 вересня 2018 року, прийняте державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третяк Т. В., витребування квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння та поновлення права власності на цю квартиру за ОСОБА_2.

Відтак, виходячи з наведеного та враховуючи, що майно, яке належало заявнику, було відчужено без його згоди, то заява представника ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову підлягає задоволенню з накладенням арешту на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1) та заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо цієї квартири, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житлове приміщення - квартиру

АДРЕСА_1.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, увалу Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 21 січня 2019 року змінено в частині накладення арешту на заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 713679412101).

В іншій частині ухвалу залишено без змін.

Змінюючи ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що, забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на житлове приміщення - квартиру

АДРЕСА_1, районний суд не перевірив дотримання положень статті 150 ЦПК України щодо співмірності виду забезпечення позову та можливої подачі позову до суду, не обґрунтував доцільність застосування у даному випадку саме зазначеного виду забезпечення позову - накладення арешту, зважаючи на те, що об'єкт нерухомого майна є житловим приміщенням та нерухомістю.

Ураховуючи наведене та приймаючи до уваги, що між сторонами дійсно наявний спір щодо права власності на зазначену вище квартиру; існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; враховуючи вчасне подання ОСОБА_2 до Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська відповідної позовної заяви та відкриття провадження у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що враховуючи співмірність, обґрунтованість і обсяг вимог позову, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, вважає що найбільш доцільним буде забезпечення позову шляхом заборони відчуження квартири

АДРЕСА_1. Заборона відчуження вказаного нерухомого майна не обмежить прав відповідача на користування та володіння квартирою.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що ухвала суду першої інстанції в частині заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаної вище квартири підлягає залишенню без змін, оскільки такий вид забезпечення позову відповідає вимогам співмірності, його вжиття є необхідним та обґрунтованим.

19 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного суду із касаційною скаргоюухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня

2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року з пропуском строку на касаційне оскарження, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, оскільки судами обох інстанції не було виконано вимоги статті 154 ЦПК України, які мали б бути застосовані у цьому випадку та застосувати зустрічне забезпечення. На підставі наведеного скаржниця просить скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанції, та передати справу на новий розгляд.

Також скаржниця просила поновити строк на касаційне оскарження судових рішень посилаючись на те, що 25 червня 2019 року судом апеляційної інстанції було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, а повний текст постанови апеляційного суду було виготовлено та отримано нею

22 липня 2019 року.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься оскаржувана постанова апеляційного суду по справі № 201/564/19, яка зареєстрована судом 24 липня

2019 року і оприлюднена 25 липня 2019 року.

Згідно із частинами 1 , 2 статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частиною 1 статті 127 ЦПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи те, що у суді апеляційної інстанції справу розглянуто у відкритому судовому засіданні, проте за відсутністю сторін та у Єдиному державному реєстрі судових рішень постанова апеляційного суду зареєстрована судом 24 липня

2019 року і оприлюднена 25 липня 2019 року, а отримана заявником 22 липня

2019 року (що підтверджується копією заяви поданої до апеляційного суду про отримання копії судового рішення з відміткою про отримання 22 липня 2019 року), касаційну скаргу подано протягом тридцяти днів з моменту доведеності дати отримання судового рішення, строк на подачу касаційної скарги підлягає поновленню.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Судами встановлено, що представник ОСОБА_2 - Веснін С. О. до пред'явлення позову до суду звернувся із заявою про вжиття заходів забезпечення до пред'явлення позову, посилаючись на те, що заявнику на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 В грудні 2018 року він дізнався про те, що право власності на належну йому квартиру було перереєстроване 09 жовтня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу на ОСОБА_1.

Враховуючи, що ним буде подана позовна заява про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третяк Т. В., витребування майна з чужого незаконного володіння та поновлення права власності, а також враховуючи, що спірне майно може бути повторно відчужене до подачі позову, просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо даної квартири.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №151174376 від 26. Грудня 2018 року, станом на 26 грудня 2018 року власником квартири АДРЕСА_1 з 09 жовтня 2018 року є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу

від 09 жовтня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Мазур Я. В., реєстраційний № 3518.

Відповідно до деталізованої інформації про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №151174376 від 26 грудня 2018 року, ОСОБА_2 значився власником вказаної вище квартири на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 14 серпня 2018 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого

2019 року відкрито провадження у справі № 201/1288/19 за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяни Василівни, ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування із чужого незаконного володіння нерухомого майна, поновлення права власності в порядку загального позовного провадження.

Згідно змісту цієї ухвали, відповідна позовна заява подана до місцевого суду

31 січня 2019 року.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до частини 3 статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків (пункт 4 Постанова Пленуму Верховного Суду України

від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").

Відповідно до частин 1 , 2 статті 149, частин 1 , 6 статті 154 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частин 1 , 2 статті 149, частин 1 , 6 статті 154 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи. Суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Коп ія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

Застосовуючи заходи забезпечення позову, суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що між сторонами дійсно наявний спір щодо права власності на спірну квартиру, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду та враховуючи вчасне подання ОСОБА_2 до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська відповідної позовної заяви й відкриття провадження у цій справі, апеляційний суд забезпечивши позов, найбільш доцільним шляхом заборони відчуження квартири

АДРЕСА_1. Заборона відчуження вказаного нерухомого майна не обмежує право відповідача на користування та володіння квартирою.

Крім того, зі змісту судових рішень та доводів касаційної скарги вбачається, що жоден з учасників процесу не звертався в межах даної цивільної справи до суду із заявою про зустрічне забезпечення позову, що це забороняє їм використовувати своє право у майбутньому.

Отже, доводи касаційної скарги не дають правових підстав для встановлення порушення апеляційним судом норм процесуального права, не спростовують висновків суду, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За правилом пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтею 390 ЦПК України, пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров